Метричні книгиМетрична книга — це офіційний рукописний реєстр для обліку важливих подій у житті людей., яким понад двісті років, досліджує краєзнавець Вадим Яблонський з Хмельниччини. Вони допомагають відтворити історію людей, які жили в Теофіпольській громаді наприкінці XVIII — у XIX століть. Найдавніші записи у книгах датовані 1796 роком.
Про це дослідник Вадим Яблонський розповів Суспільне Хмельницький.
За його слів, спочатку метричні книги були потрібні йому для вивчення історії храмів Теофіпольської громади. У них він шукав інформацію про священиків, які служили тут на початку та в середині ХІХ століття.
«Потім я почав дослідження власного генеалогічного дерева. Двоє батьків, далі чотири бабусі й дідусі, потім вісім прабабусь і прадідусів, шістнадцять прапрабабусь і прапрадідусів, тридцять два — тетра, шістдесят чотири — пента, і далі, далі, далі. І після цього вже з'явилася ідея видати, опублікувати ці метричні книги, щоб вони стали доступнішими».
Вадим Яблонський зазначив, що окремі записи дозволяють вивчити історію конкретних родин. Зокрема, у документах він знаходив згадки про князя Сангушка — представника одного з давнього литовсько-українського князівського і магнатського роду.
«Можна дізнатись, яким було суспільство того часу. У метричних книгах народження зустрічаємо інформацію про те, хто були за конфесійним віроспповіданнямстаном, відповідно: писалося ім'я дитини, її батьки і зазвичай зазначалося, що обоє православного віросповідання. Але є випадки мішаних шлюбів, коли укладались шлюби між православними і католиками. Далі — соціальний стан: хто вони були чи це кріпосні селяни, чи вільні. Якщо кріпосні селяни, то до 1861 року, то теж цікаво, в метричних книгах робилися записи про те, чиїми вони були кріпосними».
За словами краєзнавця, знайдено запис про шлюб 15-річної дівчини з чоловіком, якому було понад 40 років. Швидкі повторні шлюби після смерті одного з подружжя практикували зокрема й тоді, коли в родині залишалися діти.
«В метричних книгах записувалося, хто брав шлюб, ну, зрозуміло, його наречена, і свідки. Спочатку свідки по нареченому писалися. І що цікаво, якщо, наприклад, наречений з Шарлаївки чи наречена з Шарлаївки, то свідки в основному були з Шарлаївки. Далі, якщо наречена чи наречений був з іншого села, там з Поляхови, чи з Волиці Польової, то і свідки були, відповідно, з того села».
Найдавніші записи серед опрацьованих, за словами Вадима Яблонського, датовані 1796 роком, найпізніші — 1868 роком. Відомо і про метричні книги 1740 року, зазначив дослідник, але вони не збереглися. Втрачена також значна частина книг за 1880–1890-ті роки та початок ХХ століття. Ті, що вдалося зберегти, не завжди просто прочитати — частина текстів вицвіла, а записи зроблені різними мовами та почерками.
«Спектр мови дуже великий. Це староукраїнська, церковнослов'янська, польська, латинь та перехідна така мова від часів Речі Посполитої до Російської імперії, коли у багатьох літерах ще є латиниця. Особливо важко читати скоропис Російської імперії».
Дослідник розповів, що видав дві книги, де зібрані дані про народження та смерті жителів села Волиця Теофіпольської громади.
Авторка: Вікторія Мельник.
Оберіть Суспільне Хмельницький в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах.
Також слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
