З російського полону повернувся житель Камʼянець-Подільського району Хмельницької області Владислав Годованюк. Чоловік у неволі перебував більше трьох років. Його обміняли відповідно до Стамбульських домовленостей, які були 2 червня.
Про це Суспільному розповіла мати захисника Людмила Годованюк.
Владислав народився в селі Брага Жванецької громади. З червоним дипломом закінчив Камʼянець-Подільський технікум, згодом вступив на факультет ветеринарної медецини в Білоцерківський національний аграрний університет, там закінчив військову кафедру.
Владислав долучився до війська 8 березня 2022 року. В складі 110 окремої механізованої бригади захищав країну на Авдіївському напрямку. Він був командиром взводу.
"Він завжди знав, що він піде, бо він офіцер запасу. Знав, що його можуть призвати в будь-який момент, бо війна. Йому подзвонили і він пішов".
За словами Людмили, син з дитинства любив лікувати тварин, мріяв бути ветеринаром.
"Всіх додому приносив і ящірок теж. Хробачків накачував шприцами. Всіх рятував. Він такий у нас дуже добрячий, дуже хороша дитина".
10 квітня 2022 року Владислав потрапив у російський полон з Авдіївського напрямку. До серпня 2023 року його вважали зниклим безвісти, після — росіяни офіційно підтвердили, що чоловік перебуває в неволі.
За словами Людмили, 13 квітня 2022 року вона побачила сина на відео, яке завантажили росіяни, тому сподівалася, що Владислав живий та чекала на повернення сина.
Понад три роки жінка не чула голосу сина. Зателефонував він до батьків 26 червня, одразу після обміну.
"Все, рідні мої, заспокойтеся. Я вже вдома". Так він казав нам. Спочатку Владік подзвонив батькові, а він вже прийшов до мене, то ми поговорили телефоном, не по відео. Вже нарешті є відчуття спокою. Вже день-ніч пройшли, вже ми з ним пару разів поговорили, то вже трішки заспокоїлися. Ну нарешті. Як добре, що вже в Україні, а то вже..."
Владиславу в неволі вдалося передавати рідним інформацію про те, що він живий листами та через інших полонених.
"Навіть з його камери виходили хлопці й говорили про Владіка, звістки передавали".
За словами Людмили, у полоні Владислав "зустрів" три дні народження. Зараз чоловікові 31 рік.
"На вигляд він себе нормально почуває. А наш вигляд йому не сподобався, сказав, що ми змінилися за цей час, що його не було, що постаріли. Чекали його... Питався: як ми, як всі. Він у нас по життю такий, як на тій фотографії, — завжди усміхнений. Він у нас дуже хороший. Навпаки він нас заспокоював під час дзвінку, не ми його, а він".
Чекали з полону Владислава батьки, жінка та брат.
"У Владіка дружина є, а дітей немає. Надіємося, що будуть".
Батько захисника Юрій Годованюк розповів про першу розмову з сином після того, як його звільнили з полону.
"Він цікаво так сказав: "Юрію Леонідовичу". Номер подзвонив, я ж не знаю хто це, бо в мене не записаний, йому ж дали телефон. То далі все розпитував. Питався що і як вдома, якщо аж три роки не було дитини, він завис в 2022 році. Питав про все, всім цікавився. Він зараз все у інтернеті дивиться. Голос у нього був бадьорий, позитивний. Він у нас завжди на позитиві, завжди. Він у нас живчик, веселий по життю. Голос у нього не змінився. Звісно, я його одразу впізнав, це ж син".
Наразі Владислав перебуває на реабілітації. Рідні чекають, коли він скаже, що до нього можна приїхати.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
