Провів у російському полоні 19 з половиною місяців. Історія херсонця Романа Третьякова

Провів у російському полоні 19 з половиною місяців. Історія херсонця Романа Третьякова

Ексклюзивно

Херсонець Роман Третьяков 19 з половиною місяців провів у російському полоні. Він пережив катування, побиття і голод. 13 березня 2024 року чоловіка випустили із СІЗО в с. Чонгар, що в Херсонській області. Наразі через судовий процес Роман намагається повернутися до лав територіальної оборони.

За словами дружини Тетяни Угріної, її чоловік має статус цивільного полоненого, хоча з 26 лютого 2022 року став на захист Херсона у лавах територіальної оборони. З 2019 року брав участь у навчаннях, був резервістом.

"Я знала тільки, що він був у 124 бригаді ТРО. Зверталася з офіційними листами до командування ТРО, до Збройних сил України. Мені всюди давали відповіді, що інформації по Третьякову нема. Отримала офіційні підтвердження того, що він у полоні, дякуючи адвокату, який надавав усі постанови засідання суду, усі довідки, де знаходиться Роман. І на підставі цих документів є офіційне підтвердження, що Роман є цивільний полонений", — розповіла дружина.

Участь у русі спротиву і полон

"Десь 25 чи 26 лютого 2022 року я подзвонив комбату, був резервістом у ТРО. Записали у списки мене, видали зброю. Потім виконував вказівки командира батальйону”, — пригадує Роман Третьяков перші дні повномасштабного вторгнення.

Після того, як російські війська захопили Херсон, чоловік ходив на проукраїнські мітинги, долучився до руху спротиву. Говорить, йому привозили пальне, чоловік передавав зброю. У цей час окупаційна влада розшукувала Романа.

"У мене виривали двері по моїм адресам реєстрації. Обшуки були, у колишньої дружини теж були обшуки. Там знайшли зброю. Я там переховував один автомат, набої, бронежилет", — розказав чоловік.

Провів у російському полоні 19 з половиною місяців. Історія херсонця Романа Третьякова
Роман Третьяков та його дружина, 8 квітня 2024 року. Суспільне Херсон

4 серпня 2022 року Роман Третьяков прокинувся від того, що в його тодішньому помешканні випилювали двері.

"Зранку я почув, як просили увімкнути електроінструмент і потім почали пиляти двері. Взяв телефони і через балкон з другого поверху думав вийти. На що із-за дерева людина у балаклаві і джинсах, направляючи на мене пістолет, сказала: "Стій, стріляти буду!". Закрив балкон і пішов на іншу сторону будинку. Там з дитячої спальні виходило вікно теж, відкрив. Теж із-за дерева вийшла людина в джинсах, у чорній сорочці, у балаклаві і вже з автоматом. Я вдягнувся у білу святкову сорочку, закурив і пішов відкривати двері", — каже Роман.

Телефони, за допомоги яких підтримував зв’язок з рухом спротиву, Роман встиг розбити до того, як до квартири увірвалися близько 10 озброєних росгвардійців. За словами чоловіка, його відразу вдарили прикладом автомата. Побиття тривало близько 30 хвилин. Потім його доправили в ізолятор тимчасового тримання.

Провів у російському полоні 19 з половиною місяців. Історія херсонця Романа Третьякова
Роман Третьяков, 8 квітня 2024 року. Суспільне Херсон

Полон в окупованому Херсоні

До 21 серпня 2022 року Романа Третьякова утримували в ізоляторі тимчасового тримання в Херсоні. Говорить, катували по кілька годин двічі-тричі на день.

“Наполягали на тому, що в мене є тут диверсійна група у Херсоні з колишніх побратимів моїх. Мені казали, щоб я зізнався у тому, що я і моя диверсійна група підірвала десь на вулиці вантажівку одну чи дві з російськими військовими, а потім розстріляла тих, хто вижив. Питали, мучили і знущалися. Був у них старший фсбешнік з Москви. Він навіть мені сказав, щоб я мішок знімав при ньому, він був єдиний без балаклави. Я бачив його обличчя. Він позивний свій сказав “Салич”. Каже, як ваше сало, то тільки “Салич”.

Передачі від батька Роман почав отримувати тільки після того, як його наприкінці серпня перевели до херсонського СІЗО. До того, говорить, працівники російського ФСБ заборонили передавати будь-що. Умови в ізоляторі тимчасового тримання були найгіршими, розповідає чоловік.

Провів у російському полоні 19 з половиною місяців. Історія херсонця Романа Третьякова
Роман Третьяков у російському СІЗО. Роман Третьяков

“Сиділи ми там у камері — сама маленька така, без ліжок, була десь три на два з половиною метри. Нас було там п'ять-вісім людей. Потім, коли перевезли на СІЗО, то були вже ліжка. Умови тримання були краще там. В ІТТ годували, але давали злиплі макарони у тарілці на цілий день і на вечір грам 150 чогось схожого на чай. А тут уже на СІЗО було триразове харчування", — говорить Роман.

У СІЗО був телефон з російською сімкою, за допомоги якого полонені могли зв’язатися з родичами. Говорить, Інтернет телефон не підтримував, але у когось він був також. Людина дзвонила рідним на в WhatsApp, клала поруч другий телефон, і таким чином полонені спілкувалися з рідними.

Провів у російському полоні 19 з половиною місяців. Історія херсонця Романа Третьякова
Лист Романа Третьякова до дружини з полону. Роман Третьяков

Перебування у Сімферопольському СІЗО №2

У 20-их числах жовтня Романа Третьякова разом з іншими полоненими вивезли до Сімферополя. За словами чоловіка, вони стали першими в’язнями новозбудованого СІЗО №2:

“Це СІЗО побудували на території 102-ї колонії в Сімферополі. Чотирьох чи п'ятиповерховий будинок, де нас тримали. Вікна були зафарбовані, ми не бачили, де ми. У Сімферополі виводили на прогулянки: там 10-20 хвилин, коли як виходило. Пересувалися лише бігом. Руки догори, а от обличчя нижче повинно було бути, майже на рівні колін. Виходили на прогулянку — били, з прогулянки йшли — теж били", — говорить він.

У камерах, розрахованих на двох чоловік, тримали до чотирьох людей, згадує Роман. Світло не вимикали ніколи, навіть коли спали. В 10 Відбій, о шостій підйом. На ліжках лише можна було спати, сидіти було не можна, камера там 4х3 десь приблизно метрів, каже Роман.

Провів у російському полоні 19 з половиною місяців. Історія херсонця Романа Третьякова
Лист дружини Тетяни полоненому Роману. Роман Третьяков

"Нас могло перебувати четверо у ній. Була металева лавочка, розрахована на трьох чоловік. Сів на підлогу — то можна було потрапити у карцер або тебе побили. Троє сидять, а виходить хтось ходить цілий день. Годували так, що з моменту затримання до Нового, 2023 року, я схуд на 20 кілограмів. З кінця жовтня по січень 2023 було постійне бажання їсти, постійно був голодний. Всі були голодні. У камері не можна було тримати ручку. Якщо якимись правдами-неправдами добився, що хтось дав мені ручку, то потім під час обшуку її забирали. Ані листочка, ані ручки тримати не дозволяли. За це били шокером. Можна було і в карцер потрапити", — розповів він.

Шлях до звільнення з полону

Звістку про те, що Роман потрапив у полон, його дружина Тетяна отримала поза межами Херсона. 21 квітня 2022 року разом з дітьми вона виїхала з окупації:

“У той день, 4 серпня, мені подзвонила його мати десь о 12:00 дня і сказала, що Ромчика привели до батька додому з мішком на голові. Ромчик був весь побитий, стікав кров'ю, шкутильгав на праву ногу. Сказала, що провели у його батька обшуки, шукали зброю. Виявилося і катували його там в квартирі, бо я попросила знайомих, щоб вони зайшли і хоча б по відеозв'язку показали мені стан житла. У квартирі все було перевернуто, висмикнуті шнури з прасок, шланги пилососів, по центру кімнати калюжа крові,” — розказала Тетяна Угріна.

Після незаконного затримання Романа в Херсоні російськими військовими дружина подала заяву до поліції. 23 жовтня Тетяна отримала повідомлення від чоловіка, що його вивезли з Херсона. Мовчанка тривала майже місяць, пригадує жінка. Разом з прокурором намагалися знайти, де утримують Романа, подавали запити до російських колоній, але відповіді звідти не було.

"Це було таке страшне затишшя. Наприкінці листопада вночі я отримала дзвіночок від хлопчика, який був в одній камері з Ромою в СІЗО. Сказав так: “67-а камера, друге СІЗО, Сімферополь", — розповіла дружина.

15 листопада 2022 року батько Романа Третьякова, розповідає Тетяна Угріна, давав інтерв’ю кореспондентам Суспільного. Саме вони порадили звернутися до організації “Крим SOS.

"Ми налагодили контакт з адвокатом. І от наприкінці грудня адвокат написав запит до СІЗО і вони йому офіційно відповіли, що Роман у другому СІЗО. Десь до березня ситуація була зовсім незрозуміла. У червні перевели Романа на СІЗО до Чонгара, про що також не сповістили ні адвокату, ні мені. З липня місяця адвокат вже мав зустрічі з Романом. Той факт, що хоча б на засіданнях адвокат має можливість бачити Романа і пересвідчитися в тому, що живий, можливість передати якогось листа від дітей, від рідних, зробити фотографію Роми в залі засідання, хоча це було заборонено, — це все дуже підтримувало", — згадує дружина колишнього полоненого.

Провів у російському полоні 19 з половиною місяців. Історія херсонця Романа Третьякова
Роман Третьяков та його дружина, 8 квітня 2024 року. Суспільне Херсон

У Сімферополі Роману Третьякову дали підписати листок, що його продовжують тримати під вартою. Підстав щодо утримання представники російської окупаційної влади у так званому документі не назвали, розказав херсонець. 30 грудня 2022 року Романові вдалося вперше зустрітися з адвокатом, якого знайшла дружина:

"Прийшов юрист і каже: "Я буду представляти твої інтереси", надав мені листок, де було від батька повідомлення і сказано там такі речі, що я зрозумів, що це дійсно батько і що він дійсно від нього; та й від дружини одне слово було, що я теж зрозумів, що це людина від них. Юрист сказав, що займався юридичним супроводом українських моряків, які потрапили в полон 2018-му році у Керченській протоці. Він займався поверненням. І це мені мені дало надію, що щось може змінитися", — каже Роман.

9 червня 2023 року, розповідає Роман, його вивезли до новозбудованого СІЗО у селищі Чонгар, що на Лівобережжі Херсонщини. Там чоловіка тримали до дня звільнення — 13 березня 2024 року. По суті справи було 9 так званих судових засідань. Спочатку не хотів підписувати жодних “звинувачень” у свій бік, розповідає колишній в’язень.

"Ми з юристом у Криму ще проговорювали, що з чимось доведеться погоджуватися, тому що інакше вийти ніяк не вийде. Я дав згоду, що дійсно я тримав у себе автомат, більше нічого у них не вийшло на мене повішати. Мене засудили на три і два роки колонії поселення. Так як я сидів у СІЗО 19 з половиною місяців, мене випустили, бо вже відбув строк "покарання". Морально тримали дві дівчини: моя донька та дружина і син", — каже Роман.

"Перший його дзвінок! Це було щось неймовірне! Ви собі не уявляєте, яке це неймовірне відчуття, коли чекаєш, знаєш дату його звільнення — 13 березня. Мені сповістили, що в 11-12 годині він повинен звільнитися. Десь о 13:00 він подзвонив. Це було велике щастя. Те, що Романа звільнили, те, що він з нами, — це вже велике психологічне полегшення та натхнення. На поновлення здоров'я треба час, час на відносини. Це турбота, любов, ніжність, спілкування з дітьми, спілкування з людьми", — каже Тетяна Угріна.

Зараз подружжя очікує на інформацію від Координаційного штабу опіки та супроводу цивільних полонених, де і як офіційно Роман зможе пройти лікування та реабілітацію. На разі Тетяна з чоловіком проживають на Закарпатті. У планах зустріч з дітьми від першого шлюбу Романа, які перебувають у Німеччині. Тетяна говорить, полон чоловіка змінив їхні стосунки, дав новий поштовх.

Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube.

На початок