11 травня виповнилось пів року з дня звільнення Херсона. 11 листопада 2022 року українські військові офіційно зайшли у місто. Обласний центр був в окупації вісім з половиною місяців. Якими були ці дні для херсонців? Як виживали та що назавжди лишилось у пам’яті? Містяни поділились з кореспондентами Суспільного своїми спогадами.
Херсонець Андрій Андрющенко — автор патріотичних графіті та української символіки, яку малювали у місті під час окупації. До повномасштабного вторгнення Андрій працював артдиректором у нічних клубах. Війну зустрів на робочому місці.
"Тижні зо два я відчував, що от-от це відбудеться, постійно готував персонал, говорив, що треба готувати запаси палива, консервацію таке інше, батарейки. Щоб лишатись на зв’язку, якщо буде вимкнено електрика та таке інше", — говорить Андрій.
За кілька днів після вторгнення Андрій записався до дружини, яка згодом стала муніципальною вартою. Під час патрулювання він вперше зустрівся з російськими військовими. Це сталося наприкінці лютого.
"Нас зупинили з автоматами, всіх поклали обличчям в підлогу, почали перепитувати хто ви такі, але потім відпустили, бо розуміли, що ми не є військовим формуванням, ще тоді до нас не було жодної цікавості вони бачили, що ми беззбройні хлопці, то були звичайні військові які просто охороняли колони з технікою яка йшла Перекопською", — каже Андрій Андрющенко.
Згодом дружина поділилась на невеликі групи й хлопці почали займатись волонтерством. Виживати в окупації було складно, пригадує Андрій. Озброєні військові були скрізь. А звичайні речі для херсонців стали недоступними.
"Таким чинником психологічно, що давило на людину, яка жила в окупації — це постійно ти бачиш навколо купу озброєних людей, які по факту є твоїм ворогом, звичайно жодних соціальних установ нормально не працювало", — говорить Андрій Андрющенко.
Херсонець Микола пригадує, місто поступово порожніло, люди продовжували виїжджати. Пересуватись вулицями, особливо у деяких районах, стало важко і небезпечно, говорить Микола. Скрізь блокпости та озброєні військові.
"Ми взагалі на Острові були, у нас там ще один пост стояв, то якби трохи складніше, тут у місті легше було, а там складніше. Ну так телефони дивились, добре, що в мене два було, зі стареньким ходив", — каже Микола.
Херсон поступово опинився в інформаційному вакуумі. Спочатку окупаційна влада позбавила людей телебачення та радіо, а наприкінці травня повністю зник український мобільний зв’язок та доступ до інтернету. У місті почались проблеми з готівкою. Так звану "обналічку" можна було отримати на ринках або в деяких крамницях, ділиться спогадами херсонка Тамара.
"Ми не мали доступу ні до пенсій, ні до гривні. Тобто якось виживали. Магазини з під поли виймали свої, обналічували через магазини, все одно люди йшли на такий страх і ризик, що вони перевіряли магазини. Тобто раз я була свідком того що, при мені зайшли російські військові й давай шукати, виривати апарати, через які проводять карточки", — каже Тамара.
Щось придбати у місті можна було лише на ринках, розповів Андрій Андрющенко.
"Ринки перетворились на стихійне масоване збіговисько людей з прилавками це навіть не торгаші, це люди з прилавками на яких було одночасно усе, жодного розбиття по категоріях товарів, просто сукупна маса будь-чого на одному прилавку, цукор, м’ясо, медикаменти. З медикаментами була окрема важка історія, щось знайти, що тоді потрібно, треба багато відстояти черг і ті ліки, які були російського виробництва вони були поганої якості", — каже Андрій.
Багато херсонців лишились без роботи. Серед них чоловік Світлани. До повномасштабного вторгнення він працював таксистом, говорить жінка.
"У мене чоловік просто працював в таксі тоді, але не при росіянах, до того як вони. І все, в нас були кошти, ми їх всі витратили і все. Але ми на росіян взагалі не працювали, ми не підтримували, я не підтримую російський рубль і окупантів", — говорить Світлана.
У звільнення херсонці вірили, розповідає Тамара і чекали на ЗСУ щодня. Події 11 листопада у пам’яті назавжди, говорить жінка.
"Ми ж були без інформації, тобто не було ні зв’язку, ні світла, ні води й коли сказали, що зайшли наші війська ми плакали, я й зараз не можу спокійно говорити. Ми просто всі плакали і бігли на вулицю, наче діти малі і раділи. Так, обстрілюють, важко зараз, але ми розумієм, що ми у своїй країні", — каже Тамара.
Що відомо про окупацію Херсона
3 березня російська війська зайшли у Херсоні. Місто опинилось у тимчасовій окупації. Тоді війська РФ не покидали наміру взяти все під свій контроль, не зважаючи на сильний спротив жителів області.
25 квітня у Херсоні російські військові захопили будівлю міської ради. 26 квітня у Херсоні російські військові під час наради представили свою владу. Головою обласної адміністрації призначили Володимира Сальдо, очільником міської адміністрації - Олександра Кобця.
З 23 по 27 вересня російські військові провели псевдореферендум на Херсонщині. Окупаційна влада не була готова до його проведення, але наказ Кремля змусив метушитись.
11 листопада в Херсон зайшли Збройні сили України.
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Підписуйтесь на Суспільне Херсон у Viber
