Переселенка Валентина Крючкова з Берислава проживає у Кривому Розі. Через хворобу жінка майже не пересувається самостійно, але продовжує займатися волонтерством. Допомагати Збройним силам вона розпочала після деокупації рідного міста.
Переселенка з Берислава Валентина Крючкова займається волонтерством. Жінка через хворобу увесь час перебуває у ліжку і майже не може рухатись. У неї серйозні проблеми з хребтом та суглобами, були важкі інсульти. Але навіть у такому стані вона намагається допомагати військовим — постійно пише в телефоні, звертається до людей у групах та у Facebook.
"Прошу найнеобхідніше — їжу, засоби гігієни, речі для військових. Торік найбільша покупка була на 205 тисяч гривень — я збирала ці кошти упродовж січня і 11 лютого придбала восьмиканальний РЕБ. Планували зібрати 200 тисяч, але небайдужі люди передали 214 тисяч. Те, що залишилося, використовую для наступних зборів. Також постійно прошу допомогу на маскувальні сітки, каністри, бочки та інші потрібні речі", — розповіла Валентина.
Допомагати Збройним силам Валентина розпочала після деокупації Берислава. Через обстріли у листопаді 2024 року з рідного міста довелося виїхати до Кривого Рогу. Після переїзду жінка перенесла другий інсульт, але допомагати війську не припинила.
"Я шукала тут, як можу допомагати. Частину продуктів привезла, що в мене були — крупи , цукор, борошна трохи. Почала пекти, передавати нашим. В нас тут є волонтери, теж їм трохи передавала. З ними спілкувалась і почала вже домашній борщ варити. Двовідерна каструля, ще могла потрошку. Це й допомагали сусідоньки пекти", — говорить Валентина.
У грудні 2022 року підрозділ військовослужбовця 39-ї окремої бригади морської піхоти 30-го корпусу морської піхоти ВМС ЗСУ Руслана Шульги зайшов до Берислава. Тоді й познайомились з волонтеркою Валентиною Крючковою. Жінка готувала обіди для військовослужбовців.
"Коли я вчергове приїхав по обід, почався мінометний обстріл. Снаряди падали зовсім поруч — приблизно за 50 метрів. Це було на вулиці, що веде до тьоті Валі. Тоді їй раптово стало дуже зле — вона сіла на стілець у дворі й не могла йти. Сказала мені: "Їдь, я сама якось дійду". Але довелося самому затягувати її в підвал і шукати потрібні таблетки", — згадує Руслан.
З тих пір вони підтримують дружні стосунки. Валентина продовжує допомагати військовослужбовцям. У серпні 2025 року волонтерка отримала державну відзнаку від президента "За оборону України". Її кандидатуру на нагородження представило командування підрозділу Руслана.
"Вона чим сподобалася мені, тим, що вона дуже близька по духу мені. В мене, як і в неї, діти і внуки знаходяться за кордоном. Дуже велике бажання, щоб вони повернулись назад. Це єдина мотивація", — каже Руслан.
"Я буду допомагати нашим хлопцям до останнього подиху — поки матиму сили, не зупинюся. Цю відзнаку жодного разу не одягала — просто зберігаю її, щоб потім показати онукам. Я все це роблю заради них. Хочу, щоб мої онуки жили на українській землі", — говорить Валентина.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram та YouTube.
