Херсонська іконописиця Наталія Шалапко написала понад 250 ікон. Частина її робіт залишилися у церкві Різдва Пресвятої Богородиці у селищі Антонівка. З 2022 по 2024 рік через війну майстриня призупиняла творчість.
Перед розписом ікони читає спеціальну молитву, розповідає іконописиця Наталія Шалапко. Зараз жінка працює над створенням трьох ікон для дітей своєї подруги Тетяни. Майстриня говорить, ікони пише на спеціальних липових дошках.
"Треба заварити желатин. В цьому желатині замочити тканину, яку потім наклеїти на дошку. Потім зварити левкас, який вариться з крейди і желатину, і меду. Потім треба, поки він не вистиг, покрити перші два шари. Потім сім шарів, коли вже він застиг", — говорить Наталія.
Іконописиця Наталія Шалапко – жителька Дніпровського району Херсона. Будинок родини пошкоджений обстрілами армії РФ. Разом з чоловіком і трьома дітьми жінка переїхала до іншого району міста у серпні 2024 року. Розповідає, з початком війни творчість призупиняла.
"Коли почалася війна, я взагалі роки два не могла взяти до рук пензлика. І минуло два роки війни, і отець Валентин, настоятель нашого храму, їхав до Епіфанія в Київ. І він хотів йому зробити якийсь неповторний подарунок. Він замовив ікону Святого Епіфанія. І коли я її написала, він її вручив. Для мене це було як якийсь поштовх", — каже вона.
Для написання ікон традиційно використовують барвники на основні розтертих у порошок мінералів. Їх можна замінити акриловими фарбами, говорить Наталія. Майстриня готує емульсію для розпису ікон натуральними барвниками.
"Нам потрібний жовток. Яйце треба розбити і вивільнити його від білку. Ще пиво. Його треба геть трішки: один до півтора. Далі кладеться золото. Це дуже цікавий процес. Нам потрібний спеціальний клей, я його заздалегідь нанесла. І листочки золота, дуже тонкі. І коли ми притамповуємо, бачимо, як візерунок прорізається через золото. Той, що вже був різаний заздалегідь. Це така сама робота, тільки другий святий. Коли пишеться ікона, не можна включити якусь музику і під музику писати. Повинен бути молитовний стан", — каже майстриня.
Наталія говорить, з дитинства любила малювати. Займатися іконописом почала у 15 років. У 2012-му вступила до духовної семінарії, де провчилась два роки.
"Подумала, що якщо мені так подобається бути в церкві, я так люблю малювати, чому б мені не сумістити ці два мої вподобання. Кажуть, іконопис — це богослов'я в фарбах. Якщо, коли ми читаємо Святе Письмо, то ми дізнаємося про події через літери, то в іконописі ми дізнаємося про богослов'я через фарби", — говорить жінка.
Наталія Шалапко написала більше 250 ікон. Над роботою розміром 15 на 20 см може працювати від двох до чотирьох днів. Найбільшу ікону під назвою "Тайна вечеря" створила в дарунок для Ставропігійної парафії церкви Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України, говорить майстриня.
"Це ікона 1,70 м, здається, велика. Вона, правда, на полотні, тому що наш храм зараз він такий похідний. Ми не можемо бути впевнені стовідсотково, що ми тут надовго. І нам треба, якщо що швидко зібратися, взяти щось легке і побігти", — розказує Наталія.
Після закінчення війни Наталія мріє втілити у життя проєкт розпису храму Різдва Пресвятої Богородиці.
"Якщо я не пишу ікони, відчуваю, що чогось не вистачає. Написання ікон — це моя ідентичність, моя родзинка. Це те, що ще знадобиться людям, моїм знайомим, і нашому храму. Я ввірю, що війна закінчиться і наш храм колись засяє яскравими фарбами", — каже Наталія.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram та YouTube.
