До Харкова з Парижа зі "сріблом" цьогорічної Паралімпіади повернувся плавець Максим Веракса. З 40-річним харків'янином журналісти Суспільного поспілкувалися в його рідному басейні — саме там він готувався до змагань у Парижі.
На Паралімпійських іграх у Парижі плавець посів друге місце на дистанції сто метрів вільним стилем. На фініші Веракса на одну соту секунди випередив представника Азербайджану і поступився лише своєму співвітчизнику.
"Я починав першу половину запливу потужно, але на другій уже терпів як міг. Бо одна сота від третього місця і три соті від четвертого — це дуже мало. Людина кліпає очима — і то довше. Я не вірив", — каже паралімпієць.
Після фіналу, коли розглядали заплив, бачив, що торкався бортика я четвертим, але через те що торкався прямою рукою, а хлопці торкалися долонею, виборов ці соті. Цей дотик став вирішальним.
Для Максима Веракси Паралімпіада в Парижі стала п'ятою — за кар'єру він має 16 олімпійських медалей. Цьогорічне срібло для сорокарічного харків’янина — друге за весь час змагань на Іграх.
"Це приємно, бо всі суперники молодші — на сім років, на 10 років, на дев’ять років. Таке класне відчуття, що ти можеш боротися з молодим поколінням", — розповів плавець.
У такий тяжкий час війни й підготовки до Паралімпіади для мене це більше, ніж медаль. Не тільки праця у воді, а це й доказ того, що український народ незламний, як кажуть у нас в Харкові — залізобетонний. Це боротьба за життя.
До змагань у Парижі Веракса готувався в залі політехнічного університету. Каже, через вибухи в місті тренування скасовували, а спортсмени спускалися в укриття. Коли Веракса виступав на Паралімпіаді, його родина залишалася в Харкові.
"Дружна потім, після старту, казала: "Я тебе не турбувала, але були дуже потужні прильоти". Намагалася приховати, щоб я не розладився перед стартом. Були моменти, коли ми там пливли, і за день-два до виступу були прильоти по Харкову, і це психологічно підривало, скажімо так. Але іншого моменту виступити не було, тож треба було справлятися зі стресом і гідно виступити на Паралімпіаді", — каже спортсмен.
Це великий труд, потужна команда — і це все як один ланцюг, бо все дає результат. Підготовка, команда, лікарі, менеджери, і взагалі підхід до спорту визначає результат.
Нині харків'янин планує кілька місяців відпочити від спорту і провести час з родиною.
"Зараз про плавання не думаю зовсім. Хочу відпочити повністю від тренувань, пожити буденним життям. Місяць-два, і потім треба готуватися до Кубка України, Чемпіонату України", — розповів Максим Веракса.
Також спортсмен поділився думками щодо своєю участі в наступних Паралімпійських іграх.
Кожному спортсмену хочеться виступити на Олімпіаді, але є те, що називається професійними віковими травмами. Якщо з ними впоратися, тоді ти продовжуєш. Якщо ні — ти завершуєш свою спортивну кар’єру. Буду спостерігати за своїм здоров’ям, за професійними травмами — як вони будуть проявлятися. Бо коліна часом болять. І плечі — біль як наче тобі в плече встромили ніж, і ти не можеш пливти.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
