До Харкова із золотою медаллю Паралімпіади-2020 повернулася тенісистка Марина Литовченко. Першим "золото" з Токіо спортсменка показала тренеру Андрію Ісакову. Він підтримував Марину онлайн, а також через конспект з порадами, який Литовченко взяла з собою в Японію та переглядала між сетами.
"Взяла з собою знання"
Марина Литовченко тренується у Харкові три-чотири години на добу. Коли готувалася до Паралімпіади на зборах, проводила по два тренування на день разом із тренером Андрієм Ісаковим. Офіційно він тренує Марину протягом чотирьох років, неофіційно — протягом шести. До Токіо Ісаков не їздив.
"На Паралімпіаду я взяла з собою знання Андрія. Ми консультувалися, розбирали ігри, я все записала — з ким та яку тактику мати, як до суперників готуватися. Перед кожною грою я відкривала конспект, перечитувала, нагадувала собі, що я мушу зробити, які основні елементи виконати. Я не можу сказати, що була на Іграх без тренера, хоч Андрія поруч не було", — розповіла Марина Суспільному після повернення до Харкова.
Тенісну залу друзі та колеги заповнили квітами для золотої медалістки. Марина усміхається: те саме і вдома, на всі привітання з перемогою Литовченко ще не встигла відповісти. Спортсменка пригадує, як на Іграх через надмірну увагу вимкнула телефон — хотіла сконцентруватися на перемозі.
"Мені усі кажуть, що я легко виграла, але це не так. Була важка праця, багато тренувань. 15 хвилин, 3:0 — фінал. Це, звичайно, дуже сильно. Я у фіналі програвала росіянці [Маялі Алієвій], я змогла себе перебороти, показати рівень. Вона сама казала, що добре готувалася до мене, і спортсменка не очікувала, що я переможу", — каже Марина.
"Відчувала, що втрачаю форму"
Щоб перемогти росіянку у фіналі, Литовченко змінила тактику гри. Каже, спортсменка не змогла так швидко адаптуватися до нового стилю. До цього харків'янка тричі поступалася спортсменці з Росії.
"Кожен спортсмен, який потрапляє на Паралімпіаду, повинен вибороти ліцензію. Тому це суперники, з якими ми зустрічаємося, яких ми знаємо, бачимо. Цій дівчині, з якою я грала у фіналі, я програвала, я останні три рази їй програла, тому це в першу чергу я змогла себе перебороти", — пригадує.
"Зазвичай сезон — це чотири роки, ми мали п'ять. Через це було важко зрозуміти, як правильно підготуватися, не зрозуміло, як далі рухатися. У мене були цього року відчуття, що я втрачаю форму. Я не розуміла до кінця, наскільки я зможу підняти рівень, бути на піку форми на Паралімпіаді", — розповідає тенісистка.
"Приємно, коли люди радіють перемозі"
Марина Литовченко каже, без глядачів на Паралімпіаді було спокійніше, хоч і незвично виступати.
"Дуже приємно, коли ти розділяєш свою перемогу з людьми, і коли за тебе радіють люди, начебто як за свою медаль. Я дуже цим тішусь, мені дуже приємно", — розповіла Марина Литовченко.
До тренувань Марина Литовченко планує повернутися за кілька днів: "Це тільки перша медаль золота. Треба ще".
"Для мене медаль — це показник, що праця, яку ми з тренером вклали, дала результат, що ми рухаємося правильно. Люди дивилися гру і бачили легкість, а мої тренери, спаринг-партнери бачили іншу сторону. Насправді це про тренера треба більше розповідати, ніж про мене: він повірив у мене, працював зі мною, вкладав усі свої сили та знання", — зазначає Марина.
"Мені б хотілось, щоб журналісти більше уваги звертали на чемпіонати світу, чемпіонати Європи, не лише на Паралімпіаду, бо для спортсмена важливо знати, що країна переживає та стежить", — говорить золота медалістка Паралімпіади.
Що відомо
- Марина Литовченко завоювала першу золоту медаль Паралімпіади у Токіо 30 серпня. Для спортсменки це була друга Паралімпіада у кар'єрі: у Ріо у 2016 році харків'янка здобула "бронзу".
