У Харкові з весни 2024 року працює простір для людей, які мають ампутації, "Точка взаємодії". Він відкрився на базі Українського науково-клінічного центру протезування та реабілітації.
Про це Українському Радіо Харкова розказала директорка благодійного фонду "Харків з тобою", керівниця проєкту "Протезування як частина життя" в межах якого була відкрита і "Точка взаємодії" Олена Рофе-Бекетова.
"Наше завдання — допомогти людям. Ми замовляли дослідження потреб людей з ампутаціями на шляху до реабілітації, це були 12 глибинних інтерв'ю з експертами, і окреслили п'ять типів таких потреб: юридичні потреби, психологічні, медичні, потреби соціально-побутового типу й інформаційні потреби. Мається на увазі, що, хоча іноді здається, що і там, і там, і на тому сайті бачили, і там чули інформацію про те, як і що робити, але насправді, коли людина отримує ампутацію, чи має ампутацію, то не завжди розуміє, а що ж робити й де", — пояснила Олена Рофе-Бекетова.
Допомога людям з ампутацією перелаштувати житло
За її словами, в рамках проєкту людям з ампутаціями допомагають, зокрема, освоїтися у побуті.
"Людина, коли повертається з медичного закладу або центру реабілітації, де перебувала, вона повертається до своєї квартири, наприклад, на п'ятому поверсі "хрущовки" або до свого дому в селі, і там зовсім, виявляється, побут не пристосований. Це зрозуміло, бо ми ніколи не плануємо таких змін у своєму житті. Ми маємо пам'ятати, що людям з ампутаціями, з протезами, з інвалідністю взагалі потрібна допомога і в тому, щоби перелаштувати своє житло", — говорить керівниця проєкту "Протезування як частина життя".
Психосоціальна допомога і підтримка людей з ампутаціями у Харкові
Олена Рофе-Бекетова каже, що у "Точці взаємодії" працюють психологи.
"Це можливість знайти навіть людей, з якими ви можете спілкуватися між собою, обмінятися своїм досвідом, тобто це місце, де можна просто спілкуватися, проводяться і майстер-класи, і арттерапія. Крім того, це можливість, наприклад, навчитися спортивному рибальству, це фізично-психологічна реабілітація, і за це, скажемо так, відповідає у нас Олександр Гончаров, це організатор "Ігор героїв", — каже Рофе-Бекетова.
Психологиня Олена Бередіна каже, що у "Точці взаємодії" працюють за мультидисциплінарним підходом, коли різні спеціалісти підключаються для роботи з пацієнтами.
"Частина нашої роботи — пошуки ресурсу та опори, взаємодії. Даємо кваліфіковані індивідуальні консультації та є групова робота. "Точка взаємодії" приймає не тільки пацієнтів з ампутаціями, але і їхніх родичів для консультування. Це підтримка теж потрібна, щоб допомогти, в першу чергу, підтримати, в другу чергу, навчити справлятися з різними викликами, які можуть з'явитися", — говорить психологиня.
До "Точки взаємодії" можуть звертатися і пацієнти Центру протезування, і ті, хто тут був раніше, і взагалі, всі, кому це потрібно, говорить Олена Рофе-Бекетова.
"Ми лишаємося теж людьми й хочемо бути повноцінними": з якими складнощами стикаються військові з ампутаціями
Василь Кирбаба з Безлюдівки отримав поранення у травні на Запорізькому напрямку і втратив ногу. Він воював з 2022 року.
"Це сталося в бою. Вибух FPV-дрона. Деякий час був без свідомості, вже у Дніпрі пройшов до тями. До Дніпра була ще низка закладів, це я вже по паперах бачив, потім Дніпро, Вінниця, шпиталь. Зі мною, звісно, поморочились, але врятували. Лікарі зробили, все залежне і набагато більше", — говорить Василь Кирбаба.
Психологічна підтримка — це теж частина реабілітації. Мабуть, так, треба говорити, щоб військові самі собі не закривалися, треба психолог і ця допомога. Хоч там і ніяковієш, але це допомагає. Все разом діє і дає позитивні результати.
"Все ж ми (ред. — люди з ампутаціями) лишаємося теж людьми та хочемо бути повноцінними, брати участь в житті міста, держави, тобто ми не люди з інвалідністю, яких собі уявляє суспільство, ми станемо на ноги. Але б хотілося, щоб більше інформації доносилося, бо багато чого не знаємо, ось так і сюди приїхали, дякуючи волонтерам. Порозповідали вони, і лікарів пояснюють, допомагають з бюрократією, бо поки ми воювали, то не до цього було, а тепер коли стикаєшся — мало знаєш. І, мабуть, найголовніше — підтримка рідних, це, в тому числі стимулює, хочеться більше працювати над собою", — говорить Василь Кирбаба.
Головне — не здаватися.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
