Виїхала до Харкова після 9 років життя в окупації й бореться за український паспорт: історія переселенки з Донецька

Виїхала до Харкова після 9 років життя в окупації й бореться за український паспорт: історія переселенки з Донецька

19-річна Тія Бичхіджи виїхала з Донецька після дев’яти років життя в окупації, а тепер бореться за можливість мати український паспорт. Дівчина потрапила в окупацію, коли була в четвертому класі. Коли закінчила школу, вступила у місцевий виш, але, говорить, зберегла проукраїнську позицію.

Після повномасштабного вторгнення дівчина наважилася сама їхати на підконтрольні Україні території, пройшла усі перевірки спецслужб, але вже тут зіштовхнулась з іншою проблемою — як отримати український паспорт. Свою історію вона розказала Суспільне Харків. Далі — пряма мова.

Яким було життя в окупованому Донецьку

Я народилась у передмісті Донецька, вчилася в україномовному класі. Коли я вчилася у четвертому класі, у місто зайшли російські війська і місто стало окупованим. Мені було дев'ять років.

Я не зрозуміла, де я прокинулась. Ніхто нічого не пояснював, ніхто і не збирався пояснювати. Дуже сумно було, що ніхто не міг мені пояснити, чому звичний устрій життя тепер був з іншими конотаціями, чому матеріал уроку "Я й Україна" тепер не можна застосувати в житті.

Моє підліткове оточення було "проніяким". Ми не мали жодного уявлення, що коїться навколо нас, тема політики була табуйованою. Ми почали стежити за російською політикою через протести в Білорусі 2020 року. Бо ми розуміли, щось не так там коїться і там замішані росіяни. Так ми почали знайомитися з незалежними медіа. Мені було не комфортно з тим, що тут Росія.

Виїхала до Харкова після 9 років життя в окупації й бореться за український паспорт: історія переселенки з Донецька 19-річної Тії Бичхіджи
19-річна Тія Бичхіджи виїхала з Донецька після дев’яти років життя в окупації. Суспільне Харків/Олександра Новосел

Я закінчила школу й пішла вчитися у Донецький університет, факультет російської філології. Я в дитинстві читала багато книжок і російською, й українською до окупації. Вже студенткою я почала знову говорити українською ще вдома за зачиненими дверима.

Про початок вторгнення та виїзд з окупації

Я виїздила через гуманітарний коридор через Сумську область, я не знала, куди я їду. За три дні до Харкова, я дізналася, що їду в Харків. Єдиний шлях нині виїхати з окупованих територій — їхати через Росію. Я боялась, бо їхала одна без підтримки. Це було важко, але я розуміла, що якщо я не поїду зараз, я не виїду ніколи.

Серйозні думки про виїзд у мене з’явились від початку повномасштабного вторгнення. Я розуміла, що нічого хорошого мене не чекає в окупації й ще трошки й в мене поїде дах. І я дуже хотіла встигнути побачити свого брати живим, він живе в Україні, він нині служить у лавах ЗСУ, тому я розуміла, що чим довше я тягну, то мене в мене шансів його побачити.

Про повномасштабну війну я дізналася з соцмереж, я намагалася зрозуміти, що коїться. Перші тижні я не відривалася від стрічки новин. Почало випливати на поверхню багато фактів, я почала задумуватися, хто я та що. Все почало збиратися в великий пазл.

19-річна Тія Бичхіджи виїхала з Донецька після дев’яти років життя в окупації РФ
19-річна Тія Бичхіджи виїхала з Донецька після дев’яти років життя в окупації. Суспільне Харків/Олександра Новосел

Я боялася, що не пройду фільтрацію і мене не зрозуміють прикордонники, але коли я вже йшла пішки гуманітарним коридором, я почула, як до мене звертаються суржиком. Я пояснюю свою ситуацію, що мені 19 років, я простягаю паспорт "ДНР" та свідоцтво про народження, нічого окрім цього у мене немає і кажу: "Так склалося". Мої пояснення сприйняли спокійно, я зрозуміла, що все не так лячно, як я думала.

Залякують лише з російського боку на фільтрації. Якщо є проблеми з документами, то росіяни кажуть, мовляв, вас там ніхто не чекає, ви повернетеся. Так вони лякали жінку, яка виїздила разом зі мною, у неї згоріли всі документи, була лише копія пенсійного посвідчення. Росіяни казали, що її не пропустять, але її пропустили в Україну. Є певний емоційний тиск з боку росіян.

Чому складно отримати український паспорт

У Харкові я живу понад пів року. Коли я виїхала, у мене лишалось кілька місяців перед тим, як документи "ДНР" стали б недійсні, тож, лишаючись там, я мала б отримати паспорт Росії. Мені натякали, питали, коли я вже зроблю паспорт, староста нашого вишу дзвонила й казала робити, бо їй треба здати звіт. Отримання російського паспорта контролювалось.

Щоб отримати документи в Харкові, треба пройти підтвердження своєї особи. На моєму свідоцтві про народження немає фото. За 10 років всі зв’язки з підконтрольними Україні територіями, на жаль, атрофуються.

Знайомі та родичі підозрюють тебе у сепаратизмі незалежно, які в тебе погляди. Щоб отримати паспорт України, мені треба знайти свідків, які мають документи й можуть підтвердити, що я — це я.

Але знайти їх складно, а брат приїхати до Харкова не може. Інший варіант — це судитися кілька років за право отримати паспорт. Зараз я пробую відновлювати документи, але це ускладнюється тим, що я живу в новому місті, маю працювати, складно знайти час.

Якось треба ж ще ходити на роботу, в електронному варіанті ти нічого не можеш подати, бо в тебе немає документів, ти живеш без картки, без зручних додатків, якими можна отак показати, що я є я.

Проблема в цій ускладненій процедурі, бо якщо ти не маєш свідків, ти маєш судитися два роки за громадянство, яке по факту у тебе є, ти просто не можеш його підтвердити — це важко.

Тому молодь на непідконтрольній території, яка має подібні думки, вона дуже боїться виїздити через страх не пройти цю процедуру. Це основні жахи: не пройти фільтрацію, не адаптуватися до життя, не отримати ці документи.

Про адаптацію після життя в окупованому Донецьку: "Поки що дуже важко довести собі, що ти живеш"

Я зараз вивчаю історію України, бо маю прогалину в історії України, моє вивчення історії обірвалося на виборах 2010 року. Тому я вивчаю історію України зараз. Зараз я читаю багато книжок, відвідую різні акції. Поки що дуже важко довести собі, що ти живеш. Я почала свій шлях реінтеграції з аматорської освіти. В мене зараз відкриті джерела інформації, лекції, події, з яких я можу поцупити щось цікаве для себе, якусь інформацію.

Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, Facebook, Viber, Instagram, Youtube

На початок