Житель Харкова Олег повернувся з позицій, щоб навідати своїх дітей у День Святого Миколая. Після початку повномасштабного вторгнення він став до лав 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії: боронив Харківщину, Донеччину та тримав рубежі в Серебрянському лісі на Луганщині. Родина Олега жила на Північній Салтівці, цей район одним з перших потрапив під російські обстріли. Тоді Олег евакуював дружину із дітьми за кордон, але вони повернулися, щоб бути ближчими до батька.
Нацгвардієць Олег приїхав до своєї квартири у Харкові, біля вікна на нього вже чекали рідні.
- Привіт! Дай цьомку татові. А де Яночка?
- Уроки робить.
- Кожна хвилина, зустріч із родиною — це таке відчуття.. Катарсис такий.
Дружина бійця Анастасія згадує, як 24 лютого 2022 року прокинулись від вибухів. На той час молодшому синові Ромі було пів року. За тиждень чоловік відвіз родину до кордону з Польщею.
"В Польщі пробули рік, але не витримали без тата і приїхали додому. Коли ти розумієш, що твій чоловік у дуже страшних місцях, то просто тягне додому, бо розумієш, що можеш просто не встигнути доїхати. Спочатку було дуже важко, але я розумію, що чоловік відчуває мене, й мені потрібно давати йому гарні емоції, щоб він там знав, що вдома все гаразд", — каже Анастасія.
Під час перебування в Польщі вона шукала волонтерів, щоб допомогти чоловікові, збирала аптечки, спорядження. Підтримує його і зараз — тепер передає смаколики.
"Донька дуже важко це переживає, вона буває плаче, хоче до тата, я їй кажу: "Тато на роботі, він нас захищає і не може бути вдома. Але як тільки він зможе, вирветься до нас". Коли лунає тривога, я намагаюсь дітей відволікати, ми біжимо в коридор, граємось, їмо солоденьке".
До повномасштабної війни нацгвардієць Олег працював водієм вантажівки, не припинив роботу й під час повномасштабного вторгнення. У червні 2022 року він отримав повістку. За його словами, до цього й сам ходив до військкомату, але йому відмовляли.
"Це моє місто, я народився і виріс тут, а РФ зовсім поруч. Коли родина поїхала, синові було пів року — це той самий період, коли я мав би бути поруч, допомагати своїй дружині. Але на жаль, так сталось, що я його пропустив. Я радію, що я можу побачити усмішку своїх дітей, своєї дружини. Я знаю, що їй тяжко. Їй велика шана, вона дійсно мій надійний тил, і я дякую Богу, що в мене така дружина", — каже Олег.
Зараз Олег продовжує службу, раз на кілька місяців, каже, вдається приїхати навідати родину.
"Вдома з рідними я не розмовляю про те, що там (на фронті — ред.) та як там. Я не розповідаю, що, як, де я. Я вважаю, що родина не повинна цього знати, це їх не стосується. Я виконую свою роботу, служу на захисті держави".
Зараз дружина з дітьми живуть в орендованій квартирі. Їхня оселя на Північній Салтівці розбита російськими обстрілами. Старша донька навчається онлайн. За словами дружини Анастасії, родина чекає перемоги та повернення батька додому.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
