Попри велику кількість топонімів, які пов'язані з РФ та підлягають перейменуванню, процес дерусифікації у Харкові та громадах Харківської області нині відбувається швидше, аніж до повномасштабного вторгнення.
Про це в ефірі Українського Радіо Харкова розповіла начальниця Північно-східного відділу Українського інституту національного пам'яті Марія Тахтаулова.
Як вплине закон "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізації топонімії" на перейменування назв, пов’язаних з країною-агресором у Харківській області?
Закон надасть системності процесам, які широко відбуваються як в нашій області, так і Україні загалом. Цим законом російська імперська політика визнається злочинною та засуджується, а пропаганда цієї політики і її символіка забороняється. У формулюванні заборони символіки криється ключ до процесу перейменувань топонімів, демонтажу пам’ятників і пам’ятних знаків, які визначаються цим законом як пропаганда російської імперської політики.
На першому етапі органи місцевого самоврядування мають шість місяців, щоб провести в громадах перейменування топоніміки, а також демонтувати пам’ятники та пам’ятні знаки. Цей закон, наприклад, стосується і пам’ятника Пушкіну, що стояв у центрі міста.
Якщо перейменування чи демонтаж таких об’єктів не буде зроблений з певних причин, тоді після завершення шести місяців голова громади має три місяці. Він або очільник військової адміністрації видає розпорядження про доопрацювання цього питання.
Якщо з якихось причин і цей етап не буде реалізований, то буде третій заключний етап – його як запобіжник передбачив законодавець: повноваження переходять до голови обласної державної адміністрації, який має своїм розпорядженням перейменувати або віддати розпорядження про демонтаж об’єктів, що підпадають під дію цього закону.
Також мають бути перейменовані населені пункти, назви яких не відповідають стандартам української мови, приміром, Южноукраїнськ чи Первомайський.
Читайте також: Чому не вдалося перейменувати Первомайський: інтерв'ю з головою громади Миколою Бакшеєвим
Також цей закон стосується і юридичних осіб, і товарних знаків, а саме їхніх назв. У законі є перелік того, що вважається символікою російського імперського режиму, ідеться й про діячів культури, які були, так би мовити, трубадурами імперії, виправдовували російську імперську, колоніальну політику, зокрема у творчості того ж Пушкіна ми можемо це знайти.
Але є й винятки для тих, хто зробив внесок у розвиток української культури, науки, економіки тощо. З такими проблемними питаннями можна буде звертатися до Українського інституту національної пам’яті, при якому буде створено експертну комісію, що розглядатиме такі спірні моменти.
На відміну від попереднього процесу декомунізації, в Українського інституту нацпам’яті не було таких повноважень. Цим законом повноваження розширюються.
Про поточну зміну назв топонімів, що пов’язані з Росією, в області
Харківщина активно включилася ще до ухвалення цього закону у процесі дерусифікації, деколонізації. Чимало громад пройшли цей шлях. Лозівська громада перейменувала близько 120 вулиць, Краснокутська — 80 об’єктів топоніміки, Богодухівська — 63. Провели цю роботу Валківська, Коломацька, Красноградська громади. Окремо треба відзначити місто Ізюм: знаємо, як місто постраждало внаслідок російської окупації й агресії. 77 вулиць вже перейменовано. Тривають обговорення в окремих громадах; зокрема в Золочівській громаді, яка потерпає від обстрілів і нині. Також громадські обговорення тривають у Кегичівській, Вільхуватській громадах. Загалом такі процеси тривають у 40 відсотках громад.
Щодо якості перейменувань, то суспільний запит сьогодні такий, що просять увічнювати імена загиблих захисників України. Не скрізь по громадах, які я згадала, це є. Загалом процес іде достатньо позитивно, але я завжди під час консультацій з громадами пропоную їм звернутися до своєї локальної історії, — особистостей, цінних для громади. Водночас я є прихильницею того, що має зберігатися баланс між іменними, символічними назвами, назвами з позитивною конотацією на кшталт "Вишнева", "Яблунева", різні такі симпатичні назви, але вони не мусять домінувати. Центральні вулиці бажано називати символічними або іменними назвами, цінними для громади.
Як повномасштабна війна вплинула на темпи деколонізації в регіоні?
Ухвалений закон ходив коридорами Верховної Ради вже не перший рік. Його не поспішали ухвалювати, але й без закону громади активно включилися по всій країні, не тільки на Харківщині, яка й понині потерпає від повномасштабного вторгнення. У людей змінилося ставлення до Росії. Запит величезний на перейменування таких об’єктів на відміну від того, що було під час декомунізації. Тоді були певні розбіжності, і процес ішов складніше.
Як схарактеризуєте перебіг громадського обговорення в Харкові, зокрема голосування на сайті міськради?
Ініціатива вшанувати наших захисників і захисницю, Владиславу Черних, доброволицю підрозділу "Хартія", двох героїв України — Георгія Тарасенка, командира добровольчого підрозділу "Фрайкор", котрий загинув, захищаючи Харківщину в Малій Рогані, героя України Дмитра Коцюбайла з позивним Да Вінчі, і полковника Олега Громадського, який загинув у перший день повномасштабного вторгнення в бою у П’ятихатках. Всі ці постаті — ініціатива Харківської топонімічної групи. Ми пропонували конкретні вулиці й вони були враховані під час громадського обговорення.
Чи можемо сподіватися, що вже у червні зникне назва вулиці Плеханівська?
Цілком. Це залежатиме від того, коли відбудеться сесія міськради. Слово за депутатами.
Наскільки міська влада стала краще розуміти потребу в деколонізації останнім часом?
На мою думку, тут відбувся вагомий зсув у бік розуміння того, що є Росія і чому ми так боремося за наш символічний простір. Це позитивний момент. Можу тільки привітати ініціативи, які звучать від мера Терехова щодо того, що ми позбудемося всіх маркерів "руского міра", російської присутності в нашому символічному просторі. У нас можуть бути розбіжності щодо топонімів, які пропонуємо натомість, але в цілому маю оптимізм стосовно співпраці й сподіваюся, що ми на шляху до гармонізації топонімічного простору нашого міста.
На жаль, і досі маємо Ленінський, Дзержинський та інші районні суди з подібними назвами в Харкові.
Їхнє перейменування не залежить від органу місцевого самоврядування. Ідеться про судову реформу, яка передбачає укрупнення судів, що отримають нові назви. Механізм такий: Президент України звертається до Вищої ради правосуддя за консультаціями. Ця Вища рада надає своє бачення того, як це має функціонувати. Далі йде процедура голосування Верховною Радою. Поки мені невідомо, щоб щось відбувалося.
Щодо вшанування й відзначення 8-го й 9-го травня – Дня пам’яті та примирення та Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Поки що 9 травня залишається державним святом.
Ми – Український інститут національної пам’яті — давно говоримо, що в традиції європейських практик вшанування пам’яті немає тріумфу переможців над переможеними. Восьме травня — спільний день пам’яті й примирення з нашим минулим.
Радянсько-ностальгійне святкування Дня перемоги для України, принаймні з 2014 року - початку російської агресії, відходить усе далі й далі. Усе більшої актуальності набуває саме 8 травня як день вшанування пам’яті й військових, і цивільних під час Другої світової війни.
Дивіться також
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
