До повномасштабного вторгнення РФ Ігор Нікольченко мав власне підприємство у Гоптівці на Харківщині, за п'ять кілометрів до кордону з РФ. Господарство, яке Нікольченко розбудовував разом із батьком, знищили окупанти. Ігор став допомагати українським захисникам, корегуючи вогонь на місця перебування росіян.
Російські війська увійшли до Гоптівки 24 лютого. У цей день Ігор Нікольченко був у Харкові.
Завдяки тому, що аграрій не був на тимчасово окупованій території, він зміг допомагати українським військам корегуванням вогню. Дані про місця перебування загарбників йому передавали жителі громади, які лишилися в окупації та організували партизанський загін.
"Наші хлопці відпрацювали, знищили дві "пушки" окупантів, а російський артилерійський розрахунок весь загинув. Ми допомагали, коректували арту, давали розвіддані, дронами літали та дивилися", — згадує фермер.
Потрапити до рідного села Ігор зміг у вересні, після звільнення: "Коли все це побачив — це був жах, біль, сльози. Стільки років і сил, і засобів, і коштів сюди вклали, але, на жаль, "руський мир" у нас все забрав".
На стіні будівлі, де раніше стояли трактори, загарбники рахували, скільки українські сили знищили окупантів.
В будівлі на фермі оселилися осетини, каже Ігор. На стіні вгорі вони підписалися як "Чорна рота".
Фермер говорить, що до війни мав десь під 2000 гектарів, вирощував пшеницю, ячмінь, кукурудзу, ріпак і соняшник.
"Таке різнопланове фермерське господарство було. Ми жили мирно, вирощували хліб. Діти ходили до школи, але прийшли окупаційні війська й вирішили нас визволити. Ну ось: визволили від нашої свободи, майна та гарного життя", — згадує Нікольченко.
Нині Ігор приїздить до села допомогти місцевим, бо повертатися до Гоптівки поки небезпечно: окупанти завдають удари майже щодня.
"Село майже повністю зруйноване: весь житловий фонд, сільський клуб, всі магазини — нічого не лишилося. До повномасштабного вторгнення тут проживали близько 1000 людей, наразі проживає десь 50. Це люди, які не можуть виїхати. Інфраструктура повністю відсутня: немає електрики, тепла, води", — розповідає фермер.
Чоловік каже, збитки поки не рахував, бо поля заміновані, техніка покрадена. Після перемоги планує повернутися, щоб відновити ферму, бо це єдине підприємство у селі.
"Якщо закінчать стріляти, ми максимум зусиль докладемо, щоб відбудувати наше рідне село", — говорить Ігор Нікольченко.
Читайте також
"Я наводив авіацію та артилерію на окупантів": історія селянина з Харківщини, який допомагав ЗСУ
"Не міг спати, мав допомогти Харкову": житель села розповів, як чинив спротив окупантам
Батько пішов на фронт, щоб допомогти сину: історія родини нацгвардійців з Харківщини
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
