Родина Матвієнків боронить Україну на фронті майже рік. Першим воювати пішов Максим, але вже скоро до нього доєднався його батько Михайло — чоловік каже, що не міг не піти на фронт, адже хвилювався за сина.
Разом Михайло та Максим брали участь у контрнаступі сил оборони на Харківщині, після — почали служити на Луганщині. Більше про службу вони розповіли журналістам Суспільне Харків.
"Поки з ним був зв'язок, почував себе спокійно. А потім, коли вони пішли звільняти Чугуїв, електромережі були пошкоджені й зв'язку вже не було. Почав хвилюватись за нього — де він, що він, чи живий", — згадує Михайло Матвієнко.
Служать батько та син у лавах Нацгвардії. Бійці з позивним "Ящур" та "Кобра" разом звільняли Балаклію, Ізюм та Борову.
"Окупанти кидали все своє майно, техніку та зброю. Місцеві розповідали: російські військові знали, що ми будемо йти, а тому за два дні до нашого наступу почали дуже швидко збиратись і тікати", — згадує Максим.
Покинуту російську техніку українські військові забирали собі. Її ремонтували, на ній замальовували знаки окупантів, а після — вертали на фронт вже під українським прапором, каже Максим.
Після деокупації Харківщини батько та син почали брати участь у звільненні Луганщини. Не так давно поблизу Кремінної вони потрапили під обстріл російської артилерії.
"Ми виносили з поля бою товаришів з травмами середньої тяжкості. Самі внаслідок ударів отримали контузію. Стало зле, нас евакуювали", — говорить Михайло.
Останній місяць батько та син лікуються у Харкові. Обидва кажуть — після реабілітації планують повернутися на фронт.
Читайте також
Батько мстить за сина, який загинув у Маріуполі: історія родини Біликів з Лозової
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube