"Убийте мене на моїй же землі": директорка школи на Харківщині розповіла про російський полон

"Убийте мене на моїй же землі": директорка школи на Харківщині розповіла про російський полон

"Убийте мене на моїй же землі": директорка школи на Харківщині розповіла про російський полон
. Лідія Тільна. Фото: "24 канал" та Сергій Болвінов

За відмову від співпраці з РФ 62-річна директорка Іванівського ліцею Лідія Тільна потрапила у полон. Її морили голодом, били та погрожували застрелити.

З російськими загарбниками погодилися співпрацювати троє вчителів з Іванівки, усі інші — відмовилися, розповіла Лідія журналістам "24 каналу". На час окупації жінка намагалася виїхати до Харкова.

Один направив пістолет до скроні: "Хочеш смерті?"

Затримали Лідію на четвертому блокпості окупантів. Вони надягнули на голову вчительці мішок та відвезли, як потім стало відомо, до Вовчанська.

"Мене вивезли далеко від людей. Сказали встати на коліна. Я кажу: "Люди добрі, побійтеся Бога! Що ви робите, я все-таки жінка, мені більше 60 років". Мені почали стволи під підборіддя наставляти... Кажуть: "Яку інформацію, с*ка, везеш до Харкова?" Один направив пістолет до скроні: "Хочеш смерті?" Я кажу: "Уже нічого не хочу, вбивайте мене отут, на моїй українській землі", — розповідає Лідія.

Лідії наказали сидіти у підвалі.

"Мене штовхнули, як собаку. Я кажу: "У вас матері є? Це ви так з жінками поводитеся?" Зняли мішок з голови. Кажуть: "Ну, розповідай". Я не розумію, що я повинна сказати. А вони мені: "Яку інформацію везеш? Нічого, згодом усе розкажеш", — каже вчителька.

Без їжі та води Лідія провела п'ять днів. Потім її перевели у спільну жіночу камеру.

"Сиділа на цементній підлозі, не ївши, не пивши. Потім мене вивели. Я думаю, це вже все, будуть вбивати. Зняли мішок з голови, бачу, переді мною жінки. Я вже слаба була, впала. Дівчата до мене підскочили. Одна з них також була директоркою школи", — говорить Лідія.

Прапор — це моє золото. Це моє життя українське

"Хотіли порвати диплом вчителя української мови. Я кажу: "Рвіть. Однаково я своє вже відпрацювала". Сережки з вух зірвали. Я сказала, що це мамина пам'ять. Тоді один віддав мені мамині сережки", — каже вчителька.

На Агрегатному заводі у Вовчанську Лідію тримали 19 днів. Усю окупацію, розповідає вчителька, зберігала прапор України: "Це моє золото. Це моє життя українське".

Читайте також

Вчителька початкових класів три місяці вчила дітей вдома в окупованих Липцях

На початок