Надягала на дітей зимові речі й спускала у погріб перечекати обстріли — три місяці вчителька початкових класів Ольга Істоцька навчала школярів української мови та математики у себе вдома під час окупації села Липці на Харківщині. Росіяни зайняли й розграбували ліцей, учителька встигла забрати підручники й лист з Букінгемського палацу, але прапор-подарунок від українських полярників з Антарктиди їй не повернули. У липні Ольга евакуювалася через Росію до Латвії. Про викладання в окупації — у матеріалі Суспільного.
Збирала дітей вдома
Ольга Істоцька родом зі Слов'янська Донецької області, впродовж 17 років жила у Липцях, з яких сім працює вчителем початкових класів. Російські війська окупували село у перший день вторгнення. І захопили ліцей, де вона працювала. Вчителька знайшла спосіб, як продовжувати навчання.
"Коли ми зрозуміли, що це не завершиться ні за тиждень, ні за два, спочатку діти навчалися вдома, але я до них ходила з рукописним текстом, який вони фотографували. А потім ми почали збиратися в мене: усі, хто міг це робити, тому що було досить небезпечно ходити. Але хто був десь поруч, приходили й сиділи на килимі, на дивані, де могли, як могли й вчилися. Математику й українську мову, принаймні, ми продовжили", — розповідає Ольга.
Траплялося, що уроки доводилося переривати через звуки вибухів.
"Інколи ми кидали все писати, завмирали й слухали: до нас прилітає чи від нас, далеко чи близько. І, якщо можна було, ми продовжували. Інколи присідали на всяк випадок. Інколи було таке, що я надягала на дітей зимові речі, свої, чоловіка, і ми бігли в погріб і там сиділи, поки ставало тихо", — згадує Ольга.
Окупанти вкрали прапор з Антарктиди
Окупанти зняли зі стіни у класі, де викладала жінка, національний прапор. Його подарували українські науковці зі станції "Академік Вернадський".
"В мене класі висів прапор, який нам подарували науковці з Антарктиди. Ми з ними довго спілкувалися. Прапор з усіма підписами, печатками станції "Академік Вернадський". Для нас він був особливо цінний подарунок. Він окремо зацікавив військових. І вони питали, де вчитель цього класу. І прапор я не знайшла. Декілька разів я намагалася його отримати назад і просила, щоб мені його повернули, що це прапор з Антарктиди, дуже цінний для мене. Мені порадили більш ним не цікавитися", — говорить вчителька.
Звідки брала сили, щоб продовжувати викладати попри щоденну небезпеку й ризики, пояснює так: "Колись давно один дуже великий для мене вчитель сказав, що справжній вчитель, хоча про війну тоді навіть і думки не було, — це той, хто навіть на війні встане й буде вчити".
Навчала, поки у двір не прийшли військові
"На початку могли приходити 7-8 дітей, а наприкінці, це вже був червень, залишилася взагалі одна дівчинка, але все одно була, і ми все одно вчилися. Доти, доки разом із нею до нас у двір не прийшли військові", — згадує Ольга.
"Нам вони дуже довго розповідали неприємні речі з автоматами в руках і погрожували, що вони б із задоволенням тут усіх вбили й що вони дуже ненавидять поляків, білорусів і українців", — розповідає вчителька.
Напередодні російські військові забрали автомобіль родини.
"Стало страшно після цього приходу за дітей — це був вже не перший раз. До цього ми вже залишилися без машини. Її забрали на потреби армії окупантів, сказали: "Нам потрібна ця машина, віддайте ключі". Цей раз став останньою краплею. І стало страшно за власних дітей. І ми на цьому завершили, виїхали й продовжили навчатися в Європі", — говорить Ольга.
Лист королеві Єлизаветі ІІ
У 2019 році Ольга разом з дітьми написала листа до нині покійної британської королеви Єлизаветі ІІ.
"Колись із дітьми ми написали листівки королеві Єлизаветі ІІ, де розповідали про Україну, про свою любов до своєї країни. Неочікувано прийшла відповідь. Лист був написаний фрейліною: "Королева бажає, щоб я написала вам та подякувала вам за ваші неймовірні листівки, створені руками. Її величність вдячна вам за те, що ви поділилися з нею своїм захопленням Україною, її людьми та культурою. Хоча не може відповісти вам особисто. Королева високо цінує ті старання, які ви вклали в проєктування та створення своїх чудових листівок. Її величності було приємно почути вас, і я повинна подякувати вам за вашу турботу письмово, як і ви".
Для нас це було великою подією! Лист зберігався на почесному місці у класі поруч із прапором з Антарктиди, виданими власноруч книгами, сувенірами з Канади та дитячими нагородами у різних конкурсах. Коли почалася війна, я забрала в першу чергу ці речі — ті, які неможливо відновити. Коли виїжджали з окупації, то лист був серед документів. Тепер тільки зрозуміло, наскільки його неможливо буде повторити".
Евакуація до Литви
У Литві вона викладає онлайн дітям з Липців, яким вдалося евакуюватися за кордон. У селі лишилися двоє дітей 9 років. Також Ольга давала уроки дітям інших українців.
"А тепер є уроки з дорослими жителями міста. Вони вивчають українську мову. Дуже приємно, дуже класно. Бо не тільки ми повинні в Європі вивчати чиюсь мову, а й несемо свою, поки подорожуємо. Й вони дуже стараються", — говорить Ольга.
"Один раз ми вивчали овочі й варили борщ український. Інший раз у нас чаювання, але ми намагаємося спілкуватися українською. То в нас день моди, й ми вивчаємо речі", — говорить вчителька.
"Треба парк садити в школі"
Звістку про звільнення рідного села сприйняла дуже емоційно: "Ми в ейфорії досі. Ми щасливі. Ми цього дуже чекали. Як тільки дадуть добро військові, що можна повернутися, обов'язково повернемося. Нам треба стільки всього зробити. В нас була купа планів. І все треба робити, наздоганяти. Треба парк садити в школі. Там все витоптали, нічого немає, треба все повернути".
Читайте також
Жителям деокупованих громад запропонують евакуацію — Верещук
