Харків'янин Костянтин Руденко після 2014 року обірвав зв'язки з Росією, де колись працював. Він доєднався до ЗСУ, брав участь в АТО і готувався до повномасштабної війни.
До 2014 року Костянтин будував залізниці в Україні та Росії. Після анексії Криму та окупації територій на Донбасі пішов волонтерити.
"Я відмовився від пропозиції прийняти громадянство Росії, хоч мені і пропонували квартиру у Бєлгороді. З початку агресії допомагав військовим, потім у 2015-му пішов служити до ЗСУ. Коли повернувся, був впевнений, що буде велика війна з Росією. На мене дивилися, як на дурника", — розповідає Костянтин.
24 лютого Костянтин був у Києві, звідти приїхав у Харків та, не зайшовши додому, пішов отримувати зброю. Того ж дня, каже Костянтин, поїхав на позиції: "Рішення не приймав, бо давно знав, що маю робити".
Костянтин — старший солдат і захищає Харківщину.
"Завдання різні: від організації побуту і харчування особового складу до безпосередньої участі у штурмі кацапського спостережного посту. Мої командири молодші за мене. Я залюбки ділюся досвідом і мені довіряють", — розповідає військовий.
Найскладніше було у перші дні повномасштабного вторгнення, говорить Костянтин.
"Дуже тяжко було дивитися, коли по тому місцю, де живуть твої діти або мама, прилітає. Складно бути холоднокровним в такі хвилини. Хочеться бігти і рятувати близьких, але треба виконувати бойові задачі", — каже військовий.
Костянтин народився у Харкові: "Я дуже люблю своє місто. Прожив у Харкові все життя. Руйнування міста сприймається боляче. Ніби тобі ріжуть руки або ноги. Дико!"
Мотивація Костянтина — це діти, розповідає чоловік.
"Бабуся говорила матері, а мама мені одні й ті самі слова: "Ми погано жили, а ти маєш жити краще". Одного разу спіймав себе, що думаю так само про своїх дітей. Я маю зупинити це замкнуте коло. Мої сучасники отримали шанс закінчити всі війни назавжди і перемогти віковічного ворога. Мої діти будуть жити у вільній демократичній країні без війн і насильства. От і мотивація", — говорить Костянтин.
"Стояв на блокпості. Обіцяв дітям зателефонувати по Telegram. Попросив підмінити. А там велодоріжка і все. До укриття 100 метрів. Розмовляю і тут по нас "Град". Я впав на асфальт і думаю: "От перед дітьми соромно буде загинути в прямому ефірі". У результаті я не ушкоджений, а той, що підмінив, легкопоранений в руку", — розповідає Костянтин.
Військовий говорить, у перші дні вторгнення люди віддавали по кілька тисяч гривень за таксі, щоб встигнути отримати зброю та захищати Харків.
"Наші люди неймовірні! Зі мною воює вчорашній студент-фізик. На вигляд "ботан". Прийшов навіть без паспорта в частину, не служив, нічого не розумів у військових справах. Зараз цей хлопець воює не гірше, а то й краще за багатьох професійних військових", — говорить Костянтин.
"Одного разу я чергував вночі, поки хлопці спали. У тій кімнаті стояв акваріум з рибкою. О 05:00 чую, по нас працює САУ [самохідна артилерійська установка]. Перший снаряд у двір, другий снаряд виносить стіну в тій кімнаті. Усе шкереберть! Перевіряємо: усі живі. Хлопці заходять до кімнати, стіни немає, а акваріум цілий! Рибка плаває", — згадує Костянтин.
Читайте також
Юристи, артисти, підприємці: хто захищає Харківщину від російських окупантів
Важливо бути на фронті: історія двох військових медикинь, які захищають Харківщину
