26 березня в Україні відзначається День Національної гвардії. Нацгвардійці "Баф", "Гром" та "Пітбуль" боронять Харків від російських загарбників вже місяць. Для когось це перший досвід бойових дій, хтось воює ще з 2014-го. Бійці кажуть, що не бояться російських військ, єдиний страх — за родини, що лишаються у Харкові — місті, яке щодня обстрілюється окупантами з далекобійної зброї.
"Для мене ця війна є особистою", — "Гром"
Нацгвардієць із позивним "Гром" у боях на початку березня втратив батька. Той прикривав відхід групи сина. Зараз "Гром" із побратимами тримають оборону на околиці міста.
"Мій батько був зі мною у моєму першому бою. Він був поруч, як військовий офіцер, хоч і у відставці. Для мене ця війна є особистою — це помста за батька. Ворог накопичує свої сили. Зараз відтягує свою техніку, але підвозить живу силу. Намагається втримати живою силою, але техніку, резерви вже не підвозить.
Починає вести бій піхотою, кидає людей, як гарматне м'ясо. Деякі люди здаються, але привозять зараз кадрових військових Російської Федерації. Кадировці приїжджали, ми спостерігали їхні позиції. Це звичайні люди, які більше нашого бояться. Вони на цю мить тікають краще, ніж військовослужбовці строкової служби Російської Федерації", — розповідає "Гром".
"Тактику ворог так і не змінив, він починає переходити до оборонного бою. Починає закапуватися своєю технікою. Займає оборонні позиції. Але ми їх завжди виганяємо і просуваємося далі. Були випадки, коли ворога придушили. Перейшли до контрнаступу і зайняли вигідніші нам рубежі оборони, а також позиції для переходу у контрнаступ", — продовжує нацгвардієць.
"Це наше місто. Ми маємо боронити", — "Пітбуль"
"Пітбуль" зустрів війну у 2014 у рідному Лисичанську, де працював на шахті. За вісім років Росія вдерлася у Харків, де хлопець перебуває тепер.
"24 число, п'ята ранку, спокійний домашній сон. І почалися вибухи. Тут було зрозуміло, що почалася війна. Прибув у частину, поїхав на рубіж, де успішно виконали завдання. Хоча і потрапили практично в оточення. Але вийшли з оточення, знищили дві колони техніки, взяли полоненого. І тоді вже стало все зрозуміло", — згадує "Пітбуль".
"Ми маємо боронити. Як можна не захистити найрідніше? У мене тут родина, в мене тут дитина. У кожного тут є своя частинка, це наше місто. Єдиний страх — це страх за родину, яка тут залишається", — говорить "Пітбуль".
"Щодо противника — ні, не страшно, жива сила — не страшно, страшні авіація, артилерія, те, що ти не бачиш. Не бачиш, куди воно прилетить, те, що можна відчувати за "виходом" та за "приходом". Під авіаудар ми потрапили в перший же наш день, це було 24 числа, коли ми займали першу позицію, пролетіли над нами дві "Сушки" (винищувачі Су — ред.), й скинули авіабомби. Добре, що ніхто не постраждав. Кілька днів тому була в них спроба. Зайшло підкріплення, потужне підкріплення. Але завдяки нашій сусідній бригаді, артилерії — усе було знищено", — розповідає нацгвардієць.
За словами бійця, росіяни деморалізовані, тікають, кидаючи позиції.
"Намагаються поодинці забігти до Харкова, здаються. Все це каже про те, що вони не можуть воювати. Вони не розуміють, що вони тут роблять. Є такі, в яких мозок просто роз’їла пропаганда, які хочуть воювати. Але таких, дякувати Богові, мало. Переважно це молоді хлопці, які приїхали, як поясняють, — на навчання. Коли ми брали полонених, вони пояснювали, що вони на навчаннях — вони не розуміли, що в Україні перебувають. Вони голодні, у холоді лежать, сплять на землі. І ми цим користуємося успішно", — каже нацгвардієць.
"Я не вважаю їх сильними", — "Баф"
Після вторгнення РФ в Україну "Баф" побіг у військкомат: "Не чекав ані повістки, нічого. Наше завдання: стримати ворожі сили, утримати свої позиції та вигнати цю сволоту з нашої землі".
"Перший день, коли ми вийшли з оточення малою групою, я тоді виводив вісім людей, ми побачили прохід техніки. Йшли МАЗ, "Гради", БТРи, ми почали підбивати з "голови". Першу машину прибрали — це "Град" — вона почала детонувати й зачепила свої. І таким чином вийшло, що уся колонна була знищена", — розповідає військовий.
Боєць воював на Донбасі, захищав Донецький аеропорт.
"У ДАПі було страшніше. Через те, що вони були через стінку. Тут страшно за те, що тут дім, тут родина, тут гинуть мирні люди, діти. Скільки в нас вже дітей загинуло? Тільки у Харкові. І з ким воюють? Вони воюють з цивільним населенням. Вони не можуть підійти ніс до носа й показати, що вони чоловіки. Я не вважаю їх сильними. І що друга армія світу — я не бачу цього", — говорить військовий.
Читайте також: "Снарядів вистачить на всіх": нацгвардієць з Харкова показав трофеї та розповів про дії окупантів
