Вдень вчителька Валерія Гукова проводить онлайн-уроки для учнів перших-четвертих класів, ввечері — безплатно готує старшокласників з малозабезпечених родин до ЗНО. Математику, природознавство, українську літературу та мову викладає онлайн. Так працює з початку війни. Кабінет облаштувала в укритті.
COVID-19 навчив працювати дистанційно
Валерія розповідає, ініціаторкою повернути дітей до навчання була вона, батьки ідею підтримали. Більшість її учнів зараз вже за кордоном, працює з класами дистанційно.
"Діти сумували. Їм реально не вистачало цього, бо більшість з них були дуже довго в дорозі, це дуже вимотало емоційно, а коли вони повернулись до навчання, до чогось, до чого вони звикли, до якоїсь атмосфери, яка їм подобається, до спілкування разом, до конкуренції, це все дуже їх мотивує. Тому вони з цікавістю завжди, з бажанням вчаться. Деякі з них домашні завдання виконують за один день. Такого не було навіть до війни", — розповідає Валерія.
Читайте також: Харківського кота Степана евакуювали до Франції
"Діти так само як і до війни хочуть працювати, хочуть вчитися, тому ми підлаштовуємося. COVID-19 навчив нас працювати дистанційно", — говорить Гукова.
Заняття вчителька проводить з укриття у Харкові, в якому живе разом зі своїм бульдогом Жирком.
"Жирося любить всіх, окрім окупантів. Це наша психологічна підтримка в сховищі. Він активно допомагає, лізе в кадр, хоче показати себе дітям. Щоб в мене не так боліли вуха від навушників, він вилизує навушники", — розповідає Валерія.
Діти не питають, коли війна скінчиться
Діти розуміють, що в Україні йде війна, переживають за Харків та вчительку, яка лишилася у місті, каже Гукова.
"Сьогодні задзвонив телефон у нас. І діти запитали: "Що за звук? Це вибухи?". Я кажу: "Ні, це не вибухи, це просто задзвонив телефон". Питають, чи була я в місті, чи є в будівлі, де я живу, дах. Кажу правду: в мене є дах над будівлею, в місті є розруха, є райони, які винищуються... Діти не питають, коли закінчиться війна, настрій в них бойовий", — розповідає Валерія Гукова.
"Коли діти бачать мене в спокої, то це їм дає відчуття якоїсь стабільності, спокою, розуміння того, що вони повернуться в Харків. Що тут все ще ідуть процеси, є люди, місто не вимерло, є робота і є куди повернутися", — каже вчителька.
Читайте також
Підвал, табір для сирійських біженців і небайдужі: харків'янка — про шлях до Німеччини
