27 січня відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. За офіційними даними, в окупованій Україні в 1941-1944 роках вбили півтора мільйона євреїв, близько 20 тисяч знищили на території нинішнього меморіалу "Дробицький яр" на околиці Харкова. 85-річна Ніна Лактіонова у п'ять років залишилася сиротою і тривалий час не розголошувала своє єврейське походження — своїми спогадами харків'янка поділилася з Суспільним.
Ніна Лактіонова народилася у 1936 році. Її батько був українцем, мати — єврейкою. Коли Харківщину окупували нацисти, їх заарештували. Батька розстріляли у Великому Бурлуці на Харківщині. Де покоїться мати — доньці невідомо.
"Моя мама була з дуже великої сім'ї, вона сама родом з Житомира, але мене ніхто не шукав. Чому — я не знаю", — говорить Лактіонова.
Після втрати батьків, дівчинка жила у дитбудинку, яким керувала бабуся. Згадує, як ховалася, якщо незнайомий проходив повз. У сімейному архіві збереглися фото з дитбудинку.
"Це Галя. Я її дуже шукала, але не знайшла. Вона ходила провідувати мою маму, тому що її коли забрали, ще дуже довго тримали у центрі Великого Бурлука у якомусь підвалі. Ніколи ніхто мені не казав, як це було. І я нікого не питала, бо це було табу", — згадує Лактіонова.
Дитбудинок розформували, і Ніна залишилася з бабусею. Коли їхала з села, бабуся наказала: "Ти нічого не знаєш, ані прізвища, ані ім'я та по-батькові своїх батьків". Це був 1950-1951 рік, коли у Радянському Союзі було дуже велике гоніння на євреїв, тоді вони були вороги народу... Так що я ніколи ніде не писала, що я єврейка. Я писала, що я українка".
"Коли навчалась в ремісничому училищі, ходила до вечірньої школи, то побачила: у нашому ремісничому усі, навіть прибиральниця, аптекар, секретар, усі вчителі, директор — всі були євреї", — каже Лактіонова.
Говорити про своє походження відкрито у родині наважилися після розпаду СРСР. Донька Ніни дізналася про організацію у Києві, що допомагає євреям.
"І коли я ось тепер вже у єврейській організації, приходять працівники заводу, які мене бачили: "А ти що тут робиш? Як це ти єврейка? Ти ж українка!" Кажу: "Та ось так, за походженням єврейка", — говорить Ніна Лактіонова.
Про історію її життя у 2020 зняли художньо-документальний фільм під назвою "Харків Голокост".
Харків'янка їздила до Німеччини, виступала у залі, де проходив Нюрнберзький процес, говорить директорка меморіального парку "Дробицький яр" Ірина Ференцева.
"Нас запросили до школи, і я вже не пам'ятаю, яке питання ставили учні, але наприкінці свого виступу мене вразили слова Ніни Михайлівни: "Знаєте що, бережіть та любіть своїх батьків. Тому що у мене, на жаль, рано не стало мами і тата, і мені все життя не вистачало материнського тепла. Мені дуже часто хотілося доторкнутися до мами, поділитися з нею радістю і горем, але я не мала такої можливості", — згадує слова Ніни Лактіонової Ірини Ференцева.
Читайте також
"Не було відчуття ніякого. Ти вже був мертвий": спогади ув'язненої нацистських концтаборів
