Про погіршення ситуації на лінії розмежування та покинуте після обстрілів село у розмовній студії "Сьогодні.Головне" розказав представник гуманітарної місії "Проліска" Євген Каплін.
Щодня стріляють
Щоденно до наших офісів на лінії розмежування звертаються люди: у нас 10 офісів, сім – в Донецькій області, три — в Луганській. Ми також відчуваємо на собі ситуацію, бо наші співробітники живуть в цих населених пунктах. Декілька днів тому в Станиці Луганській співробітники не могли піти з робочого місця, тому що о 15:30 почався обстріл Станиці Луганської. Вони намагалися вийти з офісу — а там кулі літають. Сиділи в офісі дві години, чекали доки трохи затихне обстріл.
В цілому по динаміці епізодів ми наблизилися до статистики 2015-2016 років. Саме по інтенсивності бойової активності, інтенсивності обстрілів. Наприклад, якщо брати листопад, то близько 100 об’єктів були пошкоджені під час обстрілів. Такі дані ми мали у 2015-2016 роках. У 2018-2019 роках було трохи тихіше. У 2020 році було чергове перемир’я, дійсно були місяці, коли у нас взагалі не було повідомлень про застосування зброї, було лише секторально застосування стрілкової зброї.
З весни цього року почали наростати епізоди, а в останні місяці пішли епізоди в тих місцях, де була тиша з 2015 року. Наприклад, три епізоди були із застосуванням артилерії, мінометів в Станиці Луганській. Люди були налякані, вимушені спускатися в підвали, а вони вже не пам’ятають як це.
Життя Невельського після обстрілів
Відбувся масований обстріл села Невельське. Це селище постраждало ще у 2014 роках, коли йшли бої за Донецьк та аеропорт. Там була половина будинків пошкоджена або знищена. У 2019-2020 роках, коли була тиша, туди зайшли міжнародні організації. В деякі будинки вкладали до 10 тисяч доларів з коштів міжнародної технічної допомоги, це майже новий будинок.
Перший обстріл цього року відбувся з 13 на 14 листопада, другий — з 16 на 17. Було пошкоджено та зруйновано 25 будинків. Це невелике селище в якому 50 будинків. Це спровокувало хвилю масованого виїзду з цього села, навіть тих людей, які пережили обстріли 2014 року. З 2018 року не було жодного населеного пункту, який би покинуло все населення.
На момент початку збройного конфлікту на 2014 рік в Невельському жило близько 200 людей. На 1 листопада 2021 року там перебувало 45 осіб. Наразі там залишилося 5 людей — це люди похилого віку та люди з інвалідністю.
Основна проблема, на мій погляд, — це відсутність реальних дієвих державних програм, коли б людям запропонували рівноцінне житло в більш стабільному регіоні.
40 людям з Невельського, які виїхали, єдине, що було запропоновано з боку держави — це центр тимчасового розміщення. Транспорт централізовано також не було надано. Ми допомагали вантажівками.
Десь 20% жителів виїхали до своїх рідних. Дві родини — в Кривий Ріг. А інші родини зупинилися в найближчому селі до Невельського, Первомайському, в орендованих флігелях, сараях, кімнатах в будинках, куди пустили їх місцеві жителі на умовах орендної плати або відшкодування комунальних послуг.
Історія Нелі
Місцева активістка Неля була сполучною ланкою між жителями Невельського і гуманітарними організаціями. Вона завжди дзвонила за усіма соціальними послугами до гуманітарних місій.
Під час обстрілу Нелю та її чоловіка привалило плитами перекриття. У них було три прямих попадання по будинку з артилерії. Близько першої ночі їх привалило, близько третьої ночі вони додзвонилися до нашої співробітниці в Авдіївці. Зв'язок там дуже умовний. Вони повідомили, що не можуть викликати екстрені служби, тому що мобільний зв'язок їхнього оператора білінгується з Донецька. Коли вони телефонують в ДСНС, вони потрапляють до МНС так званої "ДНР" і не можуть викликати рятувальників.
Наша співробітниця дзвонила в поліцію та рятувальникам. Поліція та рятувальники чекали, коли закінчиться обстріл та коли військові дадуть дозвіл заїхати до села. Тому Неля з чоловіком до 7 години ранку перебували під завалами будинку.
Неля виїхала у Нововасильківський район, це район міста Волноваха. Там наймає житло її донька, вона також переселенка, з Донецька.
Читайте також
Благодійники зібрали подарунки для дітей з прифронтової Луганщини
