Сергій Соратокін, який у березні врятував дітей з-під криги у Шевченківському районі Харкова, отримав відзнаку «Герой-рятувальник року». Нагороду чоловіку вручив Президент України до Дня рятівніка.
Про подання його кандидатури до нагороди Сергію повідомив очільник ДСНС Харківської області, розповів чоловік Суспільному.
«Я на той час подумав: «Невже я заслужив це?». Я досі себе не відчуваю героєм. Нагороджували нас дуже почесно. Була у нас така атмосфера… Я не можу передати словами. Таке відчуття, що я дійсно (залужив нагороду — ред.). Мене нагороджував сам пан президент, голова ДСНС, міністр МВС. Я сильно хвилювався, і коли мене викликали отримати орден та диплом, у мене аж ноги підкосилися — таке хвилювання було», — згадує Сергій.
З президентом — я в шоці був, що він мені тисне руку, я йому тисну руку. Він мені подякував, були добрі слова, і звучало від нього це щиро. Коли я наживо почув від нього слова «Слава Україні!» — саме наживо, очі в очі — у мене аж сироті шкірою пішли. Це подяка за мої муки, за все, що я пережив у полоні.
За словами Сергія, самих врятованих дітей після події він не бачив, однак із ним спілкувалися їхні батьки.
«Батьки підходили до мене, обіймали, казали: "Дякуємо, ви наш рятівник", ледь не припідносили як янгола. Мені дуже незручно було. Кожний справжній чоловік так би зробив», — говорить він.
Що відомо про порятунок дітей у Шевченківському районі Харкова
У Шевченківському районі Харкова 12 березня 2026 року шестеро дітей провалилися під кригу на місцевому ставку. Двоє хлопців — 10 та 17 років — загинули. Пʼятеро з дітей, які були на кризі, зокрема й загиблий 10-річний хлопчик, мешкали у гуртожитку неподалік від ставка. Інший загиблий підліток жив у квартирі з родиною.
Чотирьох із них урятував переселенець із Великого Бурлука Сергій Соратокін, який працює водієм у фірмі поблизу водойми.
Чоловік побачив дітей наприкінці робочої зміни з вікна другого поверху. Щоб дістатися до них, згадує Сергій, ламав лід руками та ногами. У цей час його колеги викликали на місце екстрені служби.
«Я вже діставав — підтягував до берега. Дівчинка менша була. Я кажу: "Берись за шию", і потихеньку плив. А вже хлопчика, дівчинку і ще одного хлопчика вже витягував на собі: однією рукою, однією — гріб. Не знаю, звідки в мене сили взялися. Сам не загинув, але найголовніше — що дітей врятував», — каже Соратокін.
Витягнувши чотирьох дітей, чоловік почав непритомніти від переохолодження. Як діяти у подібній ситуації, за словами Сергія, пам'ятав зі шкільних уроків, хоча рятувати людей з води йому довелося вперше.
За порятунок чотирьох дітей Сергій Соратокін отримав медаль, почесну грамоту та годинник від міського голови Харкова Ігоря Терехова.
Сергій Соратокін пережив російський полон та катування
Сергій Соратокін — переселенець із Великого Бурлука. Його рідне селище перебувало під російською окупацією вісім місяців — без світла, води та з дефіцитом продуктів у магазинах, розповів він Суспільному.
У серпні 2022 року після суперечки з дружиною через брак їжі чоловік без зброї пішов до російського блокпоста.
«Я психанув і пішов на блокпост з ними поговорити: чого вони взагалі тут, що вони хочуть. Було темно, я йшов до них без зброї. Вони три рази у повітря стріляли, кричали: "Стій!". Я не звернув на це увагу. Все ж вони на ураження не вистрілили, значить, боялися. Вони одразу почали ламати, бити мене», — згадує Сергій.
Спочатку чоловіка близько тижня утримували у райвідділку у Великому Бурлуку, а згодом перевели до Куп'янська. Загалом у полоні він пробув близько місяця.
«Змушували їхні пісні співати, розпитували, кого з АТО-шників знаю, і "хто тебе послав", і "розстріляємо, якщо не скажеш, хто тебе послав порахувати техніку, зброю". І били, і прикладами в груди, — чим тільки куди не били. І голова була пошматована, і знімали на телефон, сміялися. Дуже важко тоді було. У мене одна думка була — вона і дала мені сили вижити — у мене дружина і син. Я ж простий сім'янин…», — розповідає Соратокін.
Я у них пробув близько місяця. І якраз перед самим звільненням, вони вже подумали, що я не виживу, тому вони вивезли мене, викинули на дорогу і поїхали. Поряд була лікарня, я туди дійшов. Але вона була переповнена — там дуже багато поранених було, все у крові. Мені першу допомогу надали і запитали, чи зможу дістатися додому. Я згадав, що в мене вітчим працює у газовому господарстві, запитав, де тут газове господарство у Куп'янську і дійшов туди, пояснив ситуацію.
У березні 2023 року родина переїхала до Харкова. Через наслідки катувань Сергій регулярно проходить лікування та реабілітацію.
«Зараз я лікуюся: у мене і психіка зруйнована, і в лікарнях не один раз на рік лікуюся, слідкую за здоров'ям. Але я навпаки ще сильнішим став і духом, і тілом», — говорить Сергій.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube, Google
