Валерії Черепановій — 18 років. Робити писанки вона почала з п'яти років, а після початку повномасштабної війни відкрила власну майстерню у себе вдома. Дівчина проводить майстер-класи, щоб навчити особливостей та передати традиції слобожанської писанки.
Які характерні риси у писанок на Слобожанщині, коли зразки орнаментів були втрачені та що означають символи, намальовані на слобожанських писанках — Валерія розповіла Суспільне Харків.
Понад 500 писанок
18-річна майстриня згадує, що захопилася писанкарством, коли прийшла на майстер-класи, які нині сам проводить для дітей.
"Я займаюсь цим понад 12 років і захопилась цим, прийшовши на майстер-клас до Анастасії Леонідівни Сторожук. Потім відкрився гурток писанкарства, на який я ходжу з п'яти років. Я дуже захопилася цим як своїм хобі для початку, а потім зрозуміла, що воно потребує більшого дослідження і розповсюдження серед молоді, особливо на Харківщині, бо я частіше зіткнулася з такою цікавістю дітей, що я кажу: "Я займаюся писанкою", а діти такі: "А що це таке?". І мені доводилось це розповідати. Нині я дуже радію, що я маю можливість так розповідати як своїм учням, дітям це на практиці", — каже писанкарка.
Професійно займатися писанкою Валерія почала після початку повномасштабного вторгнення.
"У мене робіт доволі багато, доволі багато, мабуть, половина з них уже розбилася. Я точно пам'ятаю: рахувала два роки тому в мене їх було понад 500, і 250 з яких це були гусячі яйця. Професійно я почала цим займатися, прям малюючи це самостійно вдома. Займатись почала, якраз почалася війна. Коли у мене вдома з'явились ця майстерня. А до цього я займалася лише як своє хобі, писала три рази на тиждень на гуртку", — говорить дівчина.
Символи слобожанської писанки
Зразків слобожанських писанок, за словами майстрині, зараз лишилося близько трьох сотень. Більшість була втрачена під час радянської окупації.
"Саме слобожанської писанки залишилось не так багато, на відміну від західноукраїнських писанок, яких налічується тисячі, а то й сотні тисяч. На відміну від слобожанських писанок — їх три сотні, і то далеко не всі їхні зображення збереглися", — розказує Валерія Черепанова.
Я, як майстриня, і інші майстри Слобожанщини проводять майстер-класи зі слобожанської писанки, щоб зберегти на практиці і традиційну техніку розпису, і саме розпис традиційної слобожанської писанки.
Слобожанська писанка відрізняється від інших регіонів України деталізованістю орнаменту.
"Писанки Харківщини, наприклад, мають лише декілька дубових або квіткових листочків. Це здебільшого рослинний орнамент. Вважається, що де дуб — це чоловічий початок, тобто дерево, яке має могутність, це як побажання на довголіття. А писанка з пояском дарується також прадідам і дідам на побажання довголіття, гарне господарство. Зелений колір — це побажання на здоров’я. Приблизно, що й синій колір. Жовтий — це колір чистоти", — каже Валерія.
Калинові листочки мають загострені зубці, калина і вишня самі по собі червоні. А червоний колір — це колір дівочої краси, дівоцтва, цнотства. Такі писанки дарували ще хлопцям від дівчат на побажання кохання або навіть це трішки натяк на те, щоб хлопець нарешті засватав дівчину, яка подарувала йому цю писанку. Тобто здебільшого писанка з калиною та вишнею — це побажання на те, щоб дівчина в майбутньому була гарна, і на побажання на гарного хлопця в майбутньому, тобто щасливого одруження.
На харківських писанках переважають земельні кольори, розказує майстриня.
"Це через те, що у нас на Харківщині більше не пасли худобу, а розвивали рослинництво, землеробство. І в таких кольорах покладається любов до рідної землі, тобто до нашого чорнозему", — говорить дівчина.
Писанка відрізняється від крашанки тим, що писанка має орнамент, тоді як крашанка не має орнаменту — вона розписується лише в один колір. А крашанку ми їмо, тобто її варять, ми її варимо та їмо. А писанку ніколи не їдять. І навіть шкаралупу писанки кидали в спеціальні місця, під природні культурні рослини або в річку.
"Діти починають розуміти, чому збереження традицій — це важливо"
За словами Валерії, за останній рік на майстер-класах вона навчала писанкарства понад 70 учнів.
"Це особливо важливо не лише для того, щоб передати, а й для того, щоб діти могли відволіктися від теперішніх проблем. Дуже багато майстринь Харкова під час початку повномасштабного вторгнення виїхали за кордон і розповсюджують за кордоном цю техніку розпису писанки. Але в Харкові не розповсюджене розуміння дітей, що таке взагалі писанка. Майстер-клас дає можливість дітям здобути знання, щоб після війни вони могли розповсюдити це далі", — говорить майстриня.
Одна з причин, чому я проводжу (майстер-класи — ред.) під час війни — тому що це додає дітям патріотичного духу, культурної самосвідомості. Вони починають розуміти, чому наразі дуже важливим є збереження наших традицій. Це дає більшості дітей мотивацію на те, щоб працювати творчо і підтримувати традиції християнських свят.
Валерія Черепанова планує започаткувати власний гурток із писанкарства у Харкові.
"Найбільше я мрію відкрити власну майстерню писанкарства саме у Харкові, щоб якнайбільше дітей могли не тільки платно, але й безплатно навчатися писанкарства, щоб зрозуміти на практиці, що це таке взагалі, і яка це техніка, традиційна воскова техніка розпису писанки", — говорить 18-річна писанкарка.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
