У формі коней і дівчат — так за 100-річним рецептом бабусі жителька Харківщини Наталія Кабашна випікає різдвяні пряники-"панянки". Цього року традиція створення обрядових пряників потрапили до списку нематеріальної культурної спадщини України.
Наталія Кабашна розповідає, що рецепт — місцевий, її бабуся купила його секрет за великі гроші, але з початком повномасштабної війни Наталія взялася поширювати давню традицію за межі родини.
"Ця випічка святкова, тому що вона раз на рік випікалася на різдвяні свята: перед Вечерею, на Новий рік. Її заздалегідь замовляли у майстринь. Випічка дуже довго зберігалася. Якщо навіть починати з Нового року, тоді різдвяні свята були, Вечеря — і вона зберігала свої смакові якості", — розповідає Наталія.
Відроджувати цю слобожанську традицію, каже Наталія, почала після початку повномасштабного вторгнення.
"Одного разу я подумала, що мама має здібність випікати оці «панянки». Але воно забулося вже. І мені якось стало так жаль... І мені захотілося відтворити, бо час іде, батьки старіють, розумієте? І коли батьки підуть, я взагалі нічого не знатиму. І тоді я попросила маму, щоб ми з нею випікали «панянки», і я це все зафільмувала на відео, записала її рецепти. Тоді через деякий час я виклала це все в Facebook, показала людям. І, ви знаєте, люди відгукнулися", — розповідає Наталія.
За її словами, зараз вона проводить майстер-класи з випікання, щоб передати свої знання майбутнім поколінням, а місцеві жителі замовляють такі пряники перед Різдвом.
Як готують "панянок" на Слобожанщині: рецепт родини Наталії Кабашиної
Наталія каже, що рецепт тіста на "панянок" нескладний.
"Основні інгредієнти — молоко, масло чи маргарин, амоній. Замість розпушувача використовується амоній — зараз він рідко де використовується, але для пряників — це основне. Цукор, звичайно, і борошно. Це основні інгредієнти, якими користуються майстрині", — говорить Кабашина.
Далі панянку Наталія вирізай формами, у неї їх дві — коня й дівчини. Майстриня каже, що цим формам — 100 років: "Це ще випікала бабуся, ще дідусь робив. Ці форми тоді ще були зроблені і вони передавалися з покоління в покоління".
Коли вже підготоване тісто було, тоді використовуються фарбники. Для фарбування тіста використовували завжди буряк як основну фарбу для того, щоб надати червоного кольору. Далі ще були білий, жовтий і зелений — це основні фарбники у нас на Слобожанщині, на Харківщині. Уже Полтавщина чи Сумщина використовує трошки інші кольори: одні використовують тільки білий колір, інші використовують ще й синій колір.
Панянку розмальовуємо, розпочинаючи з мережива. Тут на шиї ніби якийсь у неї ланцюжок. Ми виділили голову і бачимо, що в неї наче не корона, а це віночок, мабуть. І тоді ми робимо її образ у віночку.
Також вимальовуємо ці петлі. Вималювали дівчину без очей, без ротика. Я бачила, на Полтавщині чи в Котельві, там вимальовували ротика, носика, а в нас це все без ротика, без носика, без очей. Далі у нас квітка повинна бути посередині. Кожного разу вона по-різному вимальовується, взагалі завжди все по-різному. Після квіточки малюємо її низ: чи це спідниця, чи це жупан. Також наносимо орнамент петельками, робимо їх ширшими, тому що у кожну петельку буде тоді ще краплиночка іншого кольору.
Коли ми розмалюємо коника, найголовніше — ми виділяємо йому голову, і ставимо очі нашому конику. Це я пам'ятаю, як батько мій робив.
"Саме процес розмалювання — це мені дуже подобалося [у дитинстві]. Річ у тому, що тоді готували не тільки пряники, а ще і цукерки. Ми допомагали їх прикрашати, було дуже цікаво це робити. І тому Новий рік, Різдво, Вечеря — усе було пов'язане з цими спогадами", — ділиться Наталія.
Я пишаюся тим, що я не просто так розпочала це фільмувати, це все робити. Це продовження тієї роботи, яку я розпочала, щоб творчість не забули, щоб вона продовжувалася, щоб передавалася з покоління в покоління. Я дуже цим пишаюся, бо це будуть знати мої діти і не тільки мої діти.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
