Через відсутність укриттів у дошкільних закладах Сахновщинської громади неможливо організувати змішане навчання, каже начальник відділу освіти селищної ради Григорій Перкін. За його словами, в дошкільних закладах та підрозділах при школах ремонтують укриття — це дасть змогу навчатися змішано третині вихованців.
З якими проблемами батьки дошкільнят зіштовхнулися через онлайн навчання, читайте у матеріалі Суспільне Харків.
"Ми хапаємося за будь-яку можливість зустрічатися з дітьми": як проводять заняття для дошкільнят у Сахновщинському дитячому просторі
Вихователька Тетяна Данч проводить заняття для дошкільнят у Сахновщинському дитячому освітньому просторі. Вона розповідає, що нині це єдиний варіант очної роботи з дітьми.
"Ми завжди починаємо з ранкового кола. Що це дає? Діти мають змогу, коли стають до кола — вони згуртовані, або вони тримаються за руки, або вони стають по два. Тобто вони мають навички оцього колективу, розумієте, цієї команди, діяти в купі, діяти разом", — каже Тетяна Данч.
За її словами, найбільші труднощі в дистанційній освіті полягають у тому, що вихователі не бачать дітей і спілкуються через екран.
Коли вони приходять на заняття в простір, дуже важко їх згуртувати, щоб вони комунікували між собою — це найголовніша проблема. Також важливо те, що діти не соціалізовані: вони втрачають навички спілкування з дітьми, як ділитися, подати, спілкуватися. Це все як надолужуєш — надолужуєш заново і заново.
Тетяна Данч розповідає, що вихователі використовують у заняттях штучний інтелект для створення зображень, а також публікують записи занять на власних YouTube-каналах.
Ми хапаємося за будь-яку можливість зустрічатися з дітьми, використовувати будь-які засоби для цього. І дитячий простір – це сама така запорука нашого успіху, бо тут ми зустрічаємося очно з дітьми, ми з ними спілкуємося, ми проводимо різні заняття: це і заняття з ментального здоров'я, це і руханки, і художньо-продуктивна діяльність обов'язково, це якісь квести, якісь різні-різні сучасні підходи для дітей, щоб їх зацікавити. Діти сучасні й діти, які були раніше – це зовсім інше покоління. Тому, я думаю, що злагоджена робота працівників, батьків є запорукою успіху того, що діти гарно готуються до школи.
"Коли ми згуртовуємо їх до купи, коли ми робимо з них колектив, то дитина відчуває себе серед родини. Тобто вона відчуває себе в тій атмосфері, в якій їй комфортно, і там, де вона відчуває себе, як вдома. Вона не йде сюди, боячись, що щось буде не так, чи якось гримнуть на неї, чи ще щось. Діти йдуть сюди з задоволенням і дуже важливо, коли вони йдуть до батьків, бачити їхні щасливі очі", — розповідає вихователька.
"Зараз наші діти зовсім не соціалізовані": мама вихованки дитсадка — про онлайн-навчання
Пʼятирічна дочка Віоли Федосеєвої навчається у дитячому садку дистанційно. Один раз на тиждень дівчинка займається очно в дитячому просторі.
Моя дочка навчається у дошкільному закладі вже третій рік. Перші два роки ми навчалися онлайн у Zoom. Все було добре: їй подобались ці заняття, тому що можна було вийти на ці заняття не тоді, коли треба, а тоді, коли їй захотілося. Вона малювала гарно і виходила на Zoom, вона вже вміє зайти на зустріч, вийти з зустрічі, може перемотати заняття.
"Але ж все ж таки існує одна велика загальна проблема — це соціалізація дітей. Зараз наші діти зовсім не соціалізовані: вони не знають, як це ділитися іграшками, миритися та сваритися. Не знають, як тримати за руку дітей, подружок своїх, друзів", — каже Віола Федосеєва.
На заняття в дитячий простір донька Віоли Федосеєвої почала ходити у 2025 році. За словами жінки, діти вже почали знайомитися один з одним, граються та готуються до школи.
Найбільше мені подобається в дистанційному навчанні саме те, що я можу біля неї не сидіти, не контролювати її, але ж, звісно, найбільше не покоїть те, що наші діти не соціалізовані, не знають навіть, як дружити, не вміють ділитися, не вміють сваритися, не вміють миритися. Але я думаю, що завдяки нашому простору, до якого ми зараз ходимо, то ми хоч трохи, але надолужимо, і будуть наші дітки вміти все в цьому житті.
Не вміють завʼязувати шнурки та грати в командні ігри: вчителька першого класу про учнів після онлайн-навчання
Через те що діти не ходили в садочок, у першому класі вони не вміють користуватися ножицями, знають мало казок, скоромовок та прислівʼїв, не вміють самостійно вдягатися та збирати свої речі, розповідає вчителька Олена Рудяк. За її словами, раніше діти здобували ці навички в дитсадку.
"Важко тримати ручку, важко тримати олівець. Деякі діти приходять і їм дуже важко розрізнити, де олівець, а де ручка. Дитячий садочок, звичайно, готував дітей до школи — це були й музичні заняття, де діти вчили пісні. Основне — це розвивалась мова дітей", — розказує Олена Рудяк.
Діти зараз дуже тривожні, не вміють співпрацювати з іншими дітьми. Якби вони відвідували дитячий садок, вони б там вміли контактувати. Ця емоційна сфера була б у них така урівноважена, тому що діти би гралися. В дитячому садочку в тому віці, наприклад, п'ять років, вид діяльності — це гра. Діти, граючись, контактують між собою, спілкуються, грають в рольові ігри. А сучасні діти, які приходять зараз — дуже важко їм організуватись, пограти в якусь гру. Вони не можуть виділити лідера, не можуть дотримуватись правил певних.
Олена Рудяк каже — дітям складно підтримувати емоційну стійкість і розуміти, що помилятися — це нормально. Вчителька додає: старається не перевантажувати дітей і не задає домашніх завдань.
Серед труднощів також є те, що багато дітей з українськомовних сімей говорять російською, розповідає Олена Рудяк.
Дитина, знаходячись у сім'ї, де батьки говорять українською мовою, тато і мама, дитина російськомовна. Дитині дуже важко перелаштовуватися, переходити на українську мову на уроках. Дитина хоче відповісти українською мовою, але вона перекладає в себе — цього не повинно бути. Я вважаю, що якщо це українськомовна сім'я, і ми зараз знаходимося в українській школі, то діти повинні говорити українською мовою.
"Багато дітей приходять із вадами мовлення. У нас працює психолог, у нас працює логопед, але батькам, звичайно, треба більше звертати увагу на розвиток мови дитини. Дитина, приходячи до школи, повинна чітко вимовляти всі звуки, будувати речення, говорити", — каже Олена Рудяк.
За словами вчительки, неправильна вимова звуків може призвести до того, що дитина неправильно писатиме та згодом може поставати перед труднощами у навчанні.
Окрім цього, в дитсадку дітей навчають самообслуговування, розказує Олена Рудяк. За її словами, в першому класі дитина повинна знати свій одяг, вміти одягнутися, застібнути куртку.
Я дуже часто прошу батьків: якщо ви купуєте їм взуття, купуйте його на липучках, тому що діти першого класу не вміють зав'язувати шнурки. Тому що це вчать в дитячому садочку — є спеціальні ігри, в яких дітей вчать зав'язувати шнурки. І ось перший клас, дівчатка ще куди не йшло, вони більш розвинені, а хлопчики: "Олено Вікторівно, зав'яжіть мені шнурки". А постарайся сам зав'язати. "Я один раз попробував, в мене один раз вийшло, я дуже довго його зав'язував".
Вчителька розповідає: школярі чергують у їдальні від першого класу. Діти вчаться розкладати хліб, ложки й тарілки, а також прибирати за собою.
"Їм дуже складно було спочатку, що дійсно треба за собою прибирати посуд, тому що вдома мама це робить. У садочку цього вчать вихователі, няні. А вдома мама все прибирає й діти не розуміють, що треба після себе встати та прибрати за собою посуд", — каже Олена Рудяк.
Також першокласників вчать рухливих ігор і правил гри в команді — наприклад, діти грають у футбол, розказує вчителька.
"Нам доводилося з літа починати дитину налаштовувати до школи": мама першокласниці — про адаптацію доньки до школи
Аліна Лаврова — мама першокласниці. Вона розповідає, що її донька не ходила в дитсадок через пандемію Covid-19 та повномасштабну війну.
"Моя дитина не відвідувала того садочка, який має бути традиційним садочком. У неї не було комунікації з вихователем, повного дня десь в групі з іншими дорослими людьми", — розказує Аліна Лаврова.
Жінка каже, що після початку повномасштабної війни її сімʼя виїхала з Харкова й жила на заході України. Влітку 2022 року вони (сімʼя Аліни Лаврової, — ред.) оселилися в Сахновщині як переселенці.
Нам запропонували відвідувати місцевий садочок онлайн, діти частково займалися на платформі Zoom. Потім перед школою вони ставали старшою групою і їм запропонували на території будинку культури проводити заняття один раз на тиждень. Певна гра в комунікацію, такий садочок на одну годину в них був, але їм це все одно не дало тих навичок, які би вони мали отримати в садочку.
Аліна Лаврова розказує: її донька хвилювалася, що через війну втрачає дитинство.
"Вона (донька Аліни Лаврової, — ред.) у віці п'яти років перед школою мені особисто проговорила таку цікаву інформацію, така її думка — вона боїться, що через війну втрачає і не отримає із дитинства, що має пройти. Їй не вистачало садочку", — каже мама першокласниці.
Дитина бачить мамині фотографії, спілкується вдома, чує розмови інших і вона переживала, їй було сумно через те, що в неї немає свята в садочку, оцієї атмосфери садочка, якихось певних виступів, навчання. Їй цікаво, як це — вчитися в садочку і проживати цей період в садочку. А нам, як мамам, важливо, тому що садочок відіграє дуже велику роль у розвитку дитини та підготовки саме до школи. Там діти знайомляться з поняттям взагалі навчання, з поняттям, що таке урок.
За словами Аліни Лаврової, дитсадок дає дітям першу сепарацію від батьків і змогу першої адаптації. Мама першокласниці каже, що дитсадок допомагає дітям зменшити стрес, який вони можуть відчути після переходу до школи.
Моя дитина у свої п'ять років, вона озвучувала чітку позицію, що їй не вистачає атмосфери садочка, а саме чого? Спілкування з дітьми, тому що зараз діти дуже бояться йти в новий колектив. Перше питання, яке вони задають: "А раптом у мене не буде там друзів?" Другий момент: дитина хоче постійно чогось дізнатися нового. Їй постійно хочеться нової книжечки, нової інформації, нової іграшки. Ми не можемо їх всі скупити, а садочок дає оце різнобарв'я, діти приходять, кожен несе щось своє, вони обмінюються якоюсь інформацією. Дітям дуже важливо мати собі друга.
"Через те, що вони не пройшли із якогось маленького віку до дошкільного віку, до шкільного віку, вони не пройшли оцієї адаптації й зараз вони уже по-іншому бачать себе, по-іншому себе чують, вони по-іншому зараз проявляють себе", — розказує Аліна Лаврова.
За словами Аліни Лаврової, донька перед школою розповіла їй, що боїться помилитися. Також дівчинку лякає невідомість, каже мама.
"Напевно, і будь-якого дорослого лякала б невідомість. В тому, що це буде, бо це буде щось по-новому. Як їй діяти на те, коли тобі вчитель робить зауваження? Зараз діти навіть плачуть на елементарне зауваження. Вони не розуміють, що на тебе не наділи ярлик поганої дитини, тебе просто зараз направляють, щоб ти не потрапив у якусь халепу", — каже Аліна Лаврова.
Жінка розказує, що підготовка до школи починається із побудови режиму дня, який був би в дитсадку.
"Особисто нам доводилося з літа починати дитину налаштовувати до школи, пояснювати, навіщо ми це робимо, навіщо ми зараз не гуляємо до опівночі, а будемо лягати спати до девʼятої вечора. Щоб ми готувалися, щоб у нас були певні ритуали підготовки до сну, щоб ми планували, що ми завтра теж рано прокидаємося і навіщо нам це потрібно", — розповідає Аліна Лаврова.
Ми починаємо готувати дитину до школи, тому що це будуть нові навантаження. Ми працювали навіть над поставою дитини, робили певні вправи. Я пояснювала доньці, що ти будеш сидіти в одному положенні і твоя спина має тобі допомогти в цьому. Її треба підготувати. Це теж проводилося в садочку, це всі ці фізкультхвилинки, ігри. Ми це проводимо це вдома. В садочку в нас знайомлять діток з літерами, з цифрами. Можливо, є й англійська мова перша в садочку. Діти спочатку це сприймають в ігровій формі, а далі в школі вже більш серйозно з цього підходять. Тому ми вчилися з дітьми, ми вчили літери. Я знаю, що є батьки, які дітей на додаткові заняття возять, до інших вчителів.
Аліна Лаврова розповідає, що протягом першого тижня в школі її донька засинала після повернення з уроків.
"Ця втома емоційна і нервова, з якою дитинка не справляється, бо це інше середовище, це інше навантаження, це інші емоції, це інші діти. Вчитель із ними грає на перервах, викладає матеріал, знайомить з чимось новим. Вони ж не окремим класом вчаться, а знаходяться у великій будівлі, де ще є інші вчителі та учні. Я по своїй дитині бачила, що вона фізично, можливо, пострибала б іще, але ця нервова втома відбивалася й вона (донька Аліни Лаврової, — ред.) приходила і засинала", — каже мама першокласниці.
Коли завершать перше укриття для дошкільнят у Сахновщинській громаді
У Сахновщинській громаді працює 13 дитсадків та дошкільних підрозділів при школах. Через відсутність підготовлених укриттів усі вони поки працюють дистанційно, говорить начальник відділу освіти Сахновщинської селищної ради Григорій Перкін. За його словами, нині одне укриття у дитсадку ремонтують, а в іншому готуються почати роботи.
Є завжди план максимум, план мінімум. В нашій громаді навчається орієнтовно 500 дітей у дошкільних підрозділах. За умови проведення поточних та капітальних ремонтів в тих закладах, в яких ми плануємо ці роботи, навчальний процес у змішаному форматі охопить близько третини дітей дошкільного віку
За словами начальника відділу освіти, перше укриття для дошкільнят у громаді планують завершити до кінця 2025 року. Діти можуть почати навчання там із наступного року.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
