Американець Бен Гофман після початку повномасштабного вторгнення РФ переїхав жити до України. Фотограф, режисер і продюсер з Лос-Анджелеса залишив успішну кар'єру у США, щоб волонтерити, підтримувати українські благодійні організації та документувати історії війни. Сьогодні його продакшн-компанія працює в Коломиї на Івано-Франківщині. Він створює документальні проєкти, займається інформаційною підтримкою волонтерських ініціатив, продовжує вивчати українську мову й переконаний, що саме українці нині є прикладом незламності для всього світу.
Про своє життя в Україні, волонтерство та роботу — у матеріалі Суспільного.
Від Голлівуду до української документалістики
Бен Гофман народився й виріс у Лос-Анджелесі. У молодості займався серфінгом, грав у рок-гурті, а згодом захопився фотографією, яка стала його професією. Його світлини друкували сотні видань. Він створював рекламні кампанії, музичні кліпи, постери до фільмів, а згодом почав працювати й у кіно. За роки кар'єри був оператором-постановником шести художніх стрічок, дві з яких нині беруть участь у міжнародних кінофестивалях. Бен працював у цій сфері понад 20 років.
«Я люблю жартувати, що фотографував усіх — від астронавтів до рок-зірок, мотогонщиків і автогонщиків. Мої роботи публікувалися у сотнях журналів, я знімав усе, що тільки можна уявити, — рекламу, постери до фільмів, комерційні проєкти. Згодом почав працювати в кіно і був оператором-постановником шести фільмів. Але найбільше я пишаюся роботою, яку роблю зараз в Україні. Для мене саме вона має найбільше значення», — каже Бен Гофман.
Поїздка, яка змінила життя
У травні 2022 року Бенові запропонували відзняти кліп для виконавця Five for FightingАмериканський автор-виконавець і музикант. Він написав пісню про президента Володимира Зеленського і записав її разом із музикантами Українського національного оркестру, розповідає чоловік. Кліп знімали в аеропорту «Гостомель», біля літака «Мрія». В Україні Бен побачив руйнування, які залишила по собі російська армія: знищена техніка, уламки й сліди боїв. Каже, той досвід змінив життя назавжди.
«Я завжди цікавився документальними фільмами про війни, знав про Майдан і бачив стрічки про ті події. Саме тому, коли мене запросили приїхати до України у травні 2022 року, я погодився без вагань. Багато друзів дивувалися: «Ти справді їдеш туди зараз?» А для мене відповідь була очевидною. Ми знімали благодійний кліп, щоб допомогти зібрати гроші для українських військових. І нам це вдалося. Але найголовніше — саме під час тієї поїздки я по-справжньому закохався в Україну. Українців я вважаю найсильнішими людьми, яких знаю. Ви справді незламні», — каже режисер.
Бен Гофман пригадує: дорогою з Кракова до Києва вперше відчув незрозумілий потяг до України. Каже: попри численні подорожі світом, саме тут у нього виникло відчуття, ніби він повернувся додому. Найбільше його вразили українські краєвиди, невеликі села та подорож потягом. Саме тоді вперше з'явилося бажання залишитися в Україні.
Бен говорить: повернувшись до Сполучених Штатів Америки вже не міг перестати думати про Україну та війну. Він шукав можливість допомагати, однак не знав, як це зробити. Згодом випадково познайомився з українкою Юліаною Симчич. Спочатку вона навчала його української мови, згодом вони стали бізнес-партнерами. Разом реалізували кілька проєктів у США, а пізніше вирішили переїхати до України. Тепер вони живуть у Коломиї на Франківщині та розвивають там власну продакшн-компанію.
«Коли людина переїжджає в іншу країну, вона неминуче стикається з мовним бар'єром, культурними відмінностями та зовсім іншим способом життя. Якщо поруч немає людей, які можуть допомогти, адаптуватися дуже складно. Я сама кілька років жила у США, тому добре розумію, що відчуває людина, яка опиняється в чужому середовищі. В Україні Бенові також непросто. Тут немає американської спільноти, майже немає англомовного оточення, тому ми всією командою намагаємося підтримувати його, щоб він почувався частиною цієї спільноти. Але, найголовніше, Бен приїхав сюди не заради пригод чи розваг. Він приїхав працювати й допомагати Україні. Саме це, я думаю, і дає йому сили долати всі труднощі адаптації», — каже Юліана Симчич.
Чому американець обрав Україну
Нині продакшн-компанія об'єднує дев'ять українських фахівців. Вона працює над проєктами повного циклу — від розробки ідеї та написання сценаріїв до зйомок, монтажу й просування готового продукту. Команда створює документальні фільми, рекламні ролики, відео для соціальних мереж, вебпроєкти та маркетингові кампанії. Окремий напрям роботи — інформаційна підтримка благодійних ініціатив, — розповідає Бен Гофман.
«Мене часто запитують, чому я переїхав до України. Причин було кілька. Передусім Юліані потрібно було повернутися додому, а ми вже були бізнес-партнерами й хотіли розвивати нашу компанію разом. Але була й інша, не менш важлива причина — я хотів допомагати Україні. Я довго думав, чим можу бути корисним, і зрозумів: один із найкращих способів допомоги — розвивати економіку. Сильна економіка означає сильна держава. Я вірю, що після війни Україна матиме величезний потенціал для розвитку. Тут працюють талановиті люди, і ми хочемо бути частиною цього розвитку. Що більше проєктів матиме наша компанія, то більше українців ми зможемо працевлаштувати. Я приїхав сюди не для того, щоб щось забрати. Я приїхав, щоб віддавати», — каже Бен Гофман.
За майже два роки життя в Україні американський режисер побував у різних регіонах країни — від Харківщини й Донеччини до Києва й Карпат. Та, говорить, що саме Коломия стала місцем, де він по-справжньому відчув себе вдома. Американець свідомо обрав невелике місто замість столиці. Пояснює: йому близький спокійний ритм життя, а найбільше цінує відкритість людей, близькість до Карпат і відчуття громади, яке поступово стало частиною його повсякдення.
«Коломия дуже красива. Із усіх невеликих міст, які я бачив в Україні, це одне з найгарніших. Мені подобається життя в маленькому місті. Я вже сам ходжу в магазин, на базар, купую продукти, майже щодня заходжу в кав'ярню. Знаю баристу, трохи спілкуюся з людьми українською. Такі прості речі створюють відчуття, що ти справді став частиною громади», — каже Бен.
«Я — трохи українець»
Попри мовний бар'єр, Бен розповідає, що почувається в Україні як удома. Особливого значення для нього набуло й відкриття власного родоводу. Незадовго до переїзду в Україну родичі знайшли записи прабабусі, з яких він дізнався, що його прапрадід наприкінці XIX століття емігрував до США з Кам'янця-Подільського, що на Хмельниччині. Ця знахідка стала одним із найемоційніших моментів у його житті.
«Коли я дізнався, що моє коріння українське, був просто приголомшений. Це був один із найщасливіших днів у моєму житті. Сьогодні я дуже пишаюся тим, що можу сказати: у мені є українська кров. Я — трохи українець», — говорить Бен.
За час життя на Прикарпатті він відкрив для себе десятки місць, куди тепер радить приїжджати іноземцям. Особливо його вразили Ворохта, Космач, Криворівня та Березів.
«Якби до мене приїхали друзі, я б насамперед показав їм Коломию — музей Писанки, ратушу, місцеві храми. Але найбільше мене захоплюють українські села. Мені подобається їхня архітектура, те, як люди доглядають свої будинки й вкладають у них душу. Обов'язково повіз би гостей у Карпати, насамперед до Ворохти. Там неймовірна природа, і це — одне з моїх найулюбленіших місць в Україні», — каже американський режисер.
Бен Гофман наразі вивчає українську мову.
«Я дуже хочу вивчити українську мову. Для мене це не хобі. Якщо я збираюся жити в Україні, то повинен говорити українською. Я вже навчився писати, швидко вивчив алфавіт. Але знати окремі слова недостатньо. Моя найбільша мрія — вільно спілкуватися українською», — ділиться Бен Гофман.
Їздить на Схід рятувати тварин
Від початку повномасштабного вторгнення Бен шукав спосіб бути корисним. Оскільки не має військового досвіду, вирішив долучитися до волонтерства. Так американець познайомився з командою Animal rescue Kharkiv, яка евакуйовує тварин із прифронтових та деокупованих територій.
Разом із волонтерами Бен неодноразово виїжджав на Харківщину та Донеччину, допомагав рятувати тварин, документував роботу організації, а також безоплатно створив для неї новий вебсайт. Крім цього, разом із командою запустив англомовні сторінки Animal rescue Kharkiv у соціальних мережах, щоб більше людей за кордоном дізналося про діяльність українських волонтерів і підтримували їх.
«Я знав, що хочу займатися волонтерством. Одна з моїх найбільших пристрастей — це тварини. Так я знайшов Animal rescue Kharkiv. Спочатку запропонував допомогти фотографіями й відео, а вже менш ніж за місяць їхав потягом до Харкова. Коли я побачив, як працює ця організація, був вражений. Вони регулярно виїжджають у прифронтові населені пункти й за одну поїздку рятують десятки тварин. Тоді я зрозумів: хочу бути частиною цієї історії», — розповідає Бен Гофман.
За його словами, згодом вони також почали розвивати англомовні сторінки в Instagram та Facebook, орієнтовані насамперед на американську аудиторію.
«За межами України про Animal rescue Kharkiv знають небагато. Моєю місією стало розповісти про них американцям. Я добре розумію свою аудиторію й знаю, як залучити підтримку. Для мене дуже важливо, щоб світ більше знав про Україну. Саме тому ми створюємо контент англійською мовою. Якщо ми хочемо, щоб нас почули за кордоном, потрібно говорити зі світом його мовою», — каже Бен Гофман.
Він додає: багато місцевих жителів відмовляються евакуюватися, поки не будуть упевнені, що їхніх домашніх тварин також врятують.
«Коли буваєш у Краматорську, Лимані чи інших прифронтових містах, розумієш, наскільки ця робота необхідна. Люди часто не хочуть залишати свої домівки, якщо не можуть забрати із собою тварин. Саме тому команда Animal rescue Kharkiv кілька разів на тиждень виїжджає туди, де тривають бойові дії. У мене й зараз мурашки по шкірі, коли я про це говорю. Те, що вони роблять, — неймовірно», — говорить Бен.
«Достатньо сказати: "Я хочу допомогти"»
Він переконаний: волонтером може стати кожен, головне — знайти те, чим саме можеш бути корисним.
«Мене часто запитують, як люди стають волонтерами. Насправді все дуже просто — достатньо сказати: "Я хочу допомогти". В Україні двері відчиняються майже миттєво. Якщо людина готова допомагати, їй одразу знаходять справу. Неважливо, що саме ви вмієте: хтось рятує тварин, хтось ремонтує техніку, хтось працює з дітьми. Якщо можете присвятити цьому хоча б один день — просто зробіть це. Волонтерити не так складно, як здається. Але це дає відчуття, що ти справді робиш щось важливе», — каже Бен Гофман.
Також він разом із командою свого продакшену долучається й до інших благодійних ініціатив. Як носій англійської мови, він проводив заняття для школярів у Яблунівському ліцеї, брав участь в англомовному розмовному клубі в Коломиї, а також розвиває волонтерську ініціативу Because We Can («Бо ми можемо»).
Ця ідея проєкту народилася ще у США. На початку повномасштабної війни команда організувала збір грошей і закупила для українських військових сотні хімічних грілок для рук. Після переїзду до України ініціатива перетворилася на платформу, що об'єднує різні волонтерські проєкти. Зокрема, співзасновниця компанії Юліана Симчич проводить заняття з арттерапії, а Бен постійно шукає нові можливості допомагати.
«Ми думали, чим можемо допомогти Україні. Організували збір грошей і закупили сотні грілок для військових. Після переїзду в Україну вся наша волонтерська діяльність так чи інакше пов'язана з цією ініціативою. Для мене Because We Can — це не просто громадський проєкт. Це — спосіб життя. Ми допомагаємо, бо можемо. І я переконаний, що кожна людина здатна зробити щось корисне для інших», — говорить Бен Гофман.
«Якби не банери із загиблими військовими, складно було б здогадатися, що в країні триває війна»
Бен Гофман каже: найбільше в Україні його вражає не лише мужність військових, а й сила звичайних людей. За його словами, навіть під час повномасштабної війни українці продовжують працювати, виховувати дітей, підтримувати одне одного та не дозволяють війні зупинити життя.
«Коли я вперше приїхав до України, зовсім не знав, чого очікувати. Київ тоді був майже повністю закритий: майже нічого не працювало, після 22:00 на вулицю виходити було не можна. А потім ми приїхали в українські села, де люди просто працювали на городах і жили своїм життям. Мене дуже здивували бабусі на велосипедах. У США такого просто немає. Побачити 80-річну жінку, яка спокійно їде на ровері, для мене було неймовірно. Це — одна з тих речей, які я найбільше люблю в Україні», — говорить Бен Гофман.
Американець розповідає: найбільше його вразило те, що навіть під час війни країна продовжує функціонувати.
«Коли мене запитують, яка Україна насправді, я завжди відповідаю: якби не банери із загиблими військовими у Коломиї, Львові чи Івано-Франківську, можна було б навіть не здогадатися, що в країні триває війна. Ще більше дивує інше — попри постійні атаки та зруйновану інфраструктуру країна продовжує жити. Потяги ходять, працює пошта, люди не здаються. Саме тому я називаю Україну країною неймовірних людей», — розповідає Бен Гофман.
Окремо чоловік згадує поїздки на Донеччину. Каже, саме там побачив справжню ціну людської стійкості.
«Я пам'ятаю звичайного таксиста у Краматорську. Навколо були розбиті автомобілі, дорогою рухалася військова техніка, а він просто виконував свою роботу і перевозив людей. Саме такі моменти найкраще показують силу українців. Я й сам лише один раз по-справжньому відчув страх, коли зовсім поруч із нами пролетів великий російський ударний дрон. Тоді вперше подумав, що можу звідти не повернутися», — ділиться американець.
«Приїжджайте в Україну вже і зараз»
Бен Гофман додає: Україна вже сьогодні варта того, щоб її відкривали для себе туристи. Насамперед рекомендує безпечніші регіони заходу країни, де можна побачити справжню українську культуру, природу та гостинність.
«Я хочу сказати людям у всьому світі: приїжджайте в Україну вже і зараз. Не обов'язково до Києва. Тут є Коломия, Карпати, Львів, Івано-Франківськ — неймовірні міста. Що більше людей побачать Україну на власні очі, то більше вони розповідатимуть про неї після повернення додому. Україна — це красива країна з неймовірними людьми, чудовою кухнею, багатою культурою і мистецтвом. Тут є дуже багато того, що здатне здивувати й залишитися в пам'яті назавжди. Водночас ці мандрівки не будуть для вас дуже вартісними. Мені здається, це дуже вдалий час, щоб побачити країну такою, якою вона є сьогодні. Після війни сюди прийдуть великі інвестиції, життя зміниться, зміняться й ціни. Тому зараз є можливість відкрити для себе справжню Україну», — говорить Бен Гофман.
Також відкриттям для американського режисера стала українська кухня. Найулюбленіша страва Бена — борщ.
«Безперечно борщ, який готує тітка Юліани (питний, який готують у Березові на Косівщині). Загалом мені дуже подобається українська кухня. А головне, що якість продуктів в Україні значно краща, ніж у США. Тут набагато смачніші овочі, фрукти, хліб і випічка. А якщо чесно, то найбільше я люблю українські солодощі», — ділиться Бен Гофман.
«Я хотів би зустріти старість у гарному українському селі»
Нещодавно Бен Гофман придбав будинок у селі Березів на Косівщині. Попереду — ремонт і облаштування подвір'я. Каже, хоч іноді сумує за американськими дорогами та спілкуванням з друзями зі Сполучених Штатів Америки, повертатися назад не планує.
«Я хотів би зустріти старість у гарному українському селі. Хотів би мати кілька кіз, багато собак, кількох котів і провести свої зрілі роки саме тут, у цьому регіоні. Тут неймовірно красиво, і мені здається, що це чудове місце для життя. Я також хочу більше подорожувати Україною, краще пізнати її, а ще мрію, щоб наша компанія зростала, щоб ми могли створювати більше робочих місць і допомагати ще більшій кількості українців», — каже Бен Гофман.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, WhatsApp, Instagram, TikTok, Threads та YouTube
