Серед основних проблем для людей, які пересуваються на колісних кріслах у Калуші, що на Івано-Франківщині, є високі бордюри, відсутність пандусів та необлаштовані з'їзди з тротуарів. Про це говорить військовослужбовець Іван Ткаченко, який після поранення на фронті втратив ногу й зараз перебуває у місті на реабілітації. Разом із чоловіком кореспондент Суспільного побував у місцевих магазинах, кафе, аптеках, Центрі надання адміністративних послуг та "Укрпошті", а також проїхався калуськими вулицями, щоб перевірити їх на доступність.
Наскільки безбар'єрним є Калуш для людей на колісних кріслах — читайте у матеріалі.
"Поки я долав бар’єр, зелений вже закінчився"
30-річний військовий Іван Ткаченко з міста Знам'янка Кіровоградської області у квітні 2025 року під час бойового завдання у Бєлгородській області РФ отримав поранення та втратив ногу. Зараз чоловік проходить реабілітацію в Калуші, адаптується до життя після ампутації та очікує на протез. Іван пересувається містом на автомобілі та милицях. Однак, щоб перевірити його на доступність, пересів у колісне крісло. Перша перешкода — на пішохідному переході.
"Будемо уявляти ситуацію, коли я сам. У мене немає допомоги й нікого поряд немає. З одним бар'єром ми впоралися, і то таким файним. Поки я його долав, зелений (колір світлофора — ред.) вже закінчився", — каже Іван Ткаченко.
За словами військового, найбільше труднощів виникає саме на пішохідних переходах. Якщо з одного боку дороги є понижений бордюр, то з іншого нерідко доводиться самостійно долати високий бордюр або чекати сторонньої допомоги.
"От дивіться, з однієї сторони у нас є файний спуск. Спокійно з'їжджаємо, взагалі нічого не заважає. А от на іншу сторону як мені заїхати? Це — проблема. Треба забрати бордюр і зробити нахил, щоб людина, яка користується колісним кріслом, могла з'їхати. І не відчувати себе обмеженим у чомусь, бо без допомоги там доволі тяжко це зробити. Плюс в тому, що я ще молодий, а якщо взяти старшу людину, то вона вже не зможе заїхати", — говорить Іван Ткаченко.
"Пандуса немає. Як мені забрати свою посилку?"
Наступною перешкодою для військовослужбовця став вхід до відділення "Укрпошти" на проспекті Лесі Українки, 19. За його словами, самостійно потрапити до будівлі неможливо через відсутність пандуса та нерівне покриття тротуару.
"Мені потрібно на "Укрпошту". Як мені туди потрапити? Без допомоги я сам не зможу навіть заїхати туди. Є такий маленький підйом. На нього можна заїхати, далі — бруківкою. Але вона не стабільно рівна, і людині з інвалідністю дуже тяжко сюди потрапити. Пандуса немає. Як мені забрати свою посилку?" — запитує Іван Ткаченко.
Працівники відділення, куди намагався потрапити Іван Ткаченко, відмовилися від коментарів. Начальниця відділу звернень суб'єктів владних повноважень "Укрпошти" Людмила Бригадира у відповідь на запит повідомила Суспільному, що приміщення, у якому зараз розташоване відділення № 4, не перебуває у власності "Укрпошти". З її слів, підприємство вже направило заявку до власників, щоб облаштувати будівлю для людей з інвалідністю. Також розглядають можливість переїзду до іншого приміщення, що відповідатиме вимогам безбар'єрності.
"Це дуже вражає". Приклад доступної аптеки
Одним із прикладів доступної інфраструктури в Калуші, за словами Івана Ткаченка, є аптека на проспекті Лесі Українки, 15 А. Біля її входу облаштований пандус з поручнями, який встановили шість років тому, розповіла працівниця аптеки Олександра Яцків.
"У нас цей пандус — від початку відкриття аптеки. Його зробили для того, щоб було комфортно будь-якій людині", — пояснила Олександра Яцків.
Переваги такого "комфорту" відчув й Іван Ткаченко: "Є під'їзд дуже файний. Людина з інвалідністю може виїхати сама, без додаткової допомоги заїхати всередину. Дівчата дуже привітні, готові допомогти. Загалом файно тут заїхати, виїхати без додаткової допомоги. Це — дуже вражає, дуже".
"Треба допомога щонайменше двох людей". Заклади на проспекті Лесі Українки
Недоступними на проспекті Лесі Українки, каже Іван Ткаченко, є магазини та кафе. Доступ до більшості з них ускладнюють сходи, а облаштований заїзд є лише в одному місці.
"Є підйом, сам я на нього навіть виїхати не зможу. Треба допомога щонайменше двох людей, бо одна мене не витягне. І він один, один на такий великий магазин. Тут дуже багато магазинів. І як мені туди потрапити?" — запитує військовий.
Працівники торговельних закладів відмовилися коментувати ситуацію. Натомість адміністраторка одного з кафе сказала, що про проблему знають і працюватимуть над її розв'язанням. Щоправда, як саме, вона не уточнила.
Чи доступні пішохідні переходи і вулиці міста
Під час маршруту центральною частиною Калуша Іван Ткаченко звертає увагу ще на одну проблему — відкриті зливові лотки. Він каже: через широкі отвори передні колеса колісного крісла можуть застрягати, що ускладнює самостійне пересування містом і змушує людей звертатися по допомогу.
"Усюди є зливи. Якщо людина їде передом, передні колеса можуть у них застрягати. Десь отвори менші, а десь — настільки великі, що колесо просто провалюється. Чому не можна встановити решітки, щоб люди на колісних кріслах могли спокійно проїжджати? Який вихід? Тільки просити допомогу й звертатися до міської ради, щоб вона вирішувала ці питання. Це зробило б життя людей з інвалідністю значно легшим. Бо інакше людина замкнеться в собі й перестане кудись виходити", — розповідає Іван Ткаченко.
Військовий вважає, що найбільшими проблемами доступності у Калуші є необлаштовані з'їзди з тротуарів та відсутність пандусів. Він каже, що й більшість пішохідних переходів залишаються недоступними. Через це люди змушені пересуватися проїжджою частиною.
"Буду їхати проїжджою частиною, бо інакше мені не вийде переїхати на протилежний бік. Насправді це небезпечно і для мене, і для водія. З протилежного боку — така ж картина. Є дуже великий бордюр, на який я не зможу виїхати самостійно. І мені доведеться знову їхати проїжджою частиною, щоб потрапити на тротуар", — говорить Іван Ткаченко.
Через такі бар'єри на міських вулицях Калуша Іван Ткаченко користується автомобілем. Чоловік каже, що так пересуватися набагато комфортніше: не доводиться долати сходи, бордюри чи шукати доступний маршрут. Військовий пересідає в автомобіль, щоб перевірити на доступність деякі локації в іншій частині Калуша.
"Колісне крісло не влазить на цей з'їзд. Як людині піднятися?" Супермаркети й аптеки
Наступною зупинкою Івана Ткаченка став один із супермаркетів. Біля його входу облаштований пандус, однак, за словами чоловіка, скористатися ним на колісному кріслі практично неможливо.
"Молода людина це ще може зробити. І то тут заїзд трішки погануватий. А от колісне крісло не влазить на цей з'їзд. Як людині піднятися?" — запитує Іван.
Охоронець магазину говорить, що пандус належить торговому центру і він розрахований для продуктових візків.
Іван Ткаченко вирішив перевірити ще одну аптеку, у якій облаштували ліфт. Однак, за словами військового, дістатися до нього самостійно непросто через високий бордюр біля входу: "Як людина може сама сюди заїхати? От ніяк. Позаду є аптека, де є ліфт, але щоб доїхати до нього, треба якось доїхати…"
Під час перевірки скористатися підйомником одразу не вдалося — кнопка виклику не працювала. За 10 хвилин до аптеки приїхала завідувачка Ярослава Назаркевич та увімкнула ліфт. Жінка пояснила, що його вимикають, коли ним ніхто не користується.
"Ліфт у нас від відкриття, від жовтня 2021 року. І він — в робочому стані. Декілька разів за призначенням використовували. То були переважно мами з дітьми у візочках, і один чи два рази були люди з інвалідністю. Сам процес не складний, але найважче, коли опускається оця ляда, на яку заїжджає візочок. Треба бути дуже обережним", — розповідає Ярослава Назаркевич.
Чи доступний ЦНАП
Іван Ткаченко каже: доступність громадських установ залежить не лише від пандуса. Під час перевірки Центру надання адміністративних послуг він звернув увагу ще на одну деталь, без якої самостійно потрапити до приміщення складно.
"Я помітив, що є дуже багато пандусів, вони файні, але немає дзвіночків. От, наприклад, я під’їхав сюди — мені доведеться чекати, щоб якась людина вийшла і допомогла відчинити двері. Бо сам я не зможу — нахил тут доволі плавний. От якби був дзвіночок, щоб якось двері відчинити", — говорить Іван Ткаченко.
За словами начальниці управління ЦНАПу Надії Марій, пандус біля входу облаштували у 2019 році. Вона каже, що кнопку виклику не встановлювали, оскільки працівники самостійно виходять допомагати людям. Утім, щоб потрапити всередину, Івану Ткаченку довелося попросити про допомогу.
"Наші працівники підходять, допомагають відчинити двері і проїхати людині, яка не може сама пересуватися. Ми брали також участь у проєктах, де нам надали мобільний кейс. Тому маємо віддалені робочі місця, навіть у громаді, якщо люди хочуть, щоб ми до них приїхали. Ми їдемо й надаємо послуги на дому", — розповідає Надія Марій.
Палац культури "Мінерал"
Остання локація, яку перевірив військовий, — місцевий палац культури "Мінерал". Директорка закладу Алла Терещенко допомогла Івану потрапити до приміщення та запропонувала випробувати спеціальний підйомник на другий поверх.
"Ми знайшли такий вихід за спеціальною міською програмою. Це — такий гусеничний підйомник за 200 тисяч гривень для того, щоб можна було піднятися нагору. Є дві ручки та кнопки керування: одна підіймає підйомник угору, інша — опускає. Натискаєш кнопку, тримаєшся за ручку, і пристрій сам спокійно піднімає колісне крісло сходами", — пояснює Алла Терещенко.
Дев'ять безбар'єрних маршрутів
За словами міського голови Андрія Найди, у Калуській громаді визначили дев'ять безбар'єрних маршрутів. Наразі облаштовують два з них. Першочергово планують зробити доступними маршрути до медичних закладів та Центру надання адміністративних послуг. За гроші з місцевого бюджету, каже мер, облаштовують тротуари, зупинки та пішохідні переходи. З його слів, загалом у 2026 році на ці роботи планують спрямувати щонайменше 30 мільйонів гривень. Конкретних термінів завершення облаштування безбар'єрних маршрутів Андрій Найда не назвав.
"Порівняно з тим, що було декілька років тому, ситуація в місті значно змінилася. Але все одно громада все ще є бар'єрною", — каже Андрій Найда.
З його слів, у 2025 році Калуська громада не змогла втілити проєкт в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської "Без бар’єрів". Причиною стало те, що обласна військова адміністрація не виділила грошей на співфінансування. Після цього громада подала заявку на участь у проєкті у межах "Програми відновлення України III".
"18 мільйонів гривень ми зараз вкладаємо в Калуську центральну районну лікарню, тому що виграли державний конкурс. Бо на облаштування безбар'єрного маршруту держава мала б виділити свою лепту, там достатньо велика сума, орієнтовно проєкт на 60 мільйонів і наше співфінансування. Сподіваюся, що держава дасть гроші цього року, але ми вже починаємо все-таки у своїй частині робити безбар'єрний маршрут", — говорить Андрій Найда.
У відповіді на інформаційний запит Суспільного заступник голови Івано-Франківської обласної військової адміністрації Вадим Созоник повідомив, що у 2025 році гроші на співфінансування проєкту "Рух без бар’єрів" для Калуської громади не передбачалися через відсутність відповідної програми. Суспільне запитало спеціалістку департаменту розвитку громад та територій Наталію Лисаківську, контакти якої вказані у відповіді на запит, що це за програма. Вона на запитання відповісти не змогла. Заступник голови ОВА Вадим Созоник на наші дзвінки не відповів.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, WhatsApp, Instagram, TikTok, Threads та YouTube
