В Івано-Франківську формують команду для гри в баскетбол на колісних кріслах. Для охочих займатися цим видом спорту проводять тренування на базі університету нафти і газу. Їх організувала громадська організація «Полюби долю». Заняття відбуваються щотижня. У спортивному залі вищого освітнього закладу займаються ветерани з різними травмами після поранень, а також люди, які їм допомагають, зокрема, надають реабілітаційні послуги.
Як проходять тренування — у матеріалі Суспільного.
«Ми об'єднані баскетболом»
З першими учасниками команди на волонтерських засадах займається тренер Андрій Протас. Разом відпрацьовують передачі м'яча, кидки з ближньої дистанції, вчаться користуватися колісним кріслом у грі.
«Управління колісним кріслом — ключовий момент. Бо це складна координаційна штука, оскільки нам треба і з м'ячем працювати, і використовувати крісло для того, щоб рухатися. Маємо робити різні маневри і одночасно бачити баскетбольний корт, партнерів по команді, атакувати кільце, грати у захисті», — розповідає Андрій Протас.
Навчитися цього може кожен, переконаний тренер. Адже вправи і навантаження підбираються індивідуально. Баскетбол на колісних кріслах — це спорт для всіх, каже Андрій Протас. Гра об'єднує і допомагає знаходити спільну мову.
«Коли ми знайомилися з тими, хто приходить на тренування, був такий мінімальний бар'єр у спілкуванні. Але він поступово зникав, бо на занятті ми всі об'єднані баскетболом і тим, що робимо. Тож тепер дуже добре знаходимо спільну мову, комунікуємо з хлопцями прекрасно», — говорить тренер.
За його словами, наразі провели п'ять тренувань.
Зріст не має значення
Ветеран Василь Голіней, який очолює громадську організацію «Полюби долю», раніше не грав у баскетбол. На заваді цьому був його невисокий зріст. У баскетболі на колісних кріслах таких обмежень немає. Тож чоловік приходить на тренування і хоче стати учасником майбутньої команди.
«У школі мене не пускали грати в баскетбол, бо я був малий зростом. Вибирали високих гравців. А я любив м'яч покидати. Тепер можу це робити. Баскетбол на колісних кріслах — це насамперед реабілітація, можливість відновитися», — каже Василь Голіней.
Тренуватися чоловікові нелегко: він відчуває наслідки трьох поранень, отриманих на фронті.
Для гравця важлива підтримка родини
На тренування до Івано-Франківська ветеран Роман Семенишин приїжджає із селища Вигода. Інколи не сам, а разом із дружиною й сином.
Чоловік воював на Харківському і Донецькому напрямках, а у 2024 році отримав поранення поблизу Авдіївки. Йому ампутували дві ноги і пальці на руці. Але це не стало перешкодою для повернення Романа Семенишина на роботу до Вигодської дитячо-юнацької спортивної школи, а також до занять різними видами адаптивного спорту.
«Я пробував багато: пауерліфтинг, веслування на тренажері, регбі, волейбол. Зараз зосередився на стрільбі з лука. І баскетболом починаю займатися. Трохи складно, тому що тут треба і м'яч контролювати, й крісло. І рухатися при цьому. Але це нічого, все нормально. Я звик. Допомагає підтримка родини», — говорить Роман Семенишин.
Його дружина Василина задоволена тим, що чоловік займається спортом. Це, на думку жінки, мотивує. Розмовляючи, Василина спостерігає за сином, який робить спроби вправлятися з баскетбольним м'ячем, сидячи у колісному кріслі.
«Коли ми їхали, син говорив, що не може вже дочекатися, коли гратиме у колісному кріслі. Йому дуже це подобається. Він такий активний, як батько. Має нахил до спорту», — розповідає Василина Семенишин.
Команда на колісних кріслах
На тренуваннях гравці користуються колісними кріслами від фонду «Повернись живим». А невдовзі команда матиме власні крісла, які вже придбали і перевезуть до Івано-Франківська з-за кордону.
«У 2025 році ми спільно з організаторами Франківського півмарафону запустили збір на колісні крісла. Гроші збирали на благодійних забігах, була підтримка наших бізнес-партнерів. Частину суми нам дав фонд «Повернись живим». Вдалося зібрати 1 мільйон 458 тисяч 891 гривню. Крісла закуплені, вони зараз у Польщі, а найближчим часом будуть у Франківську», — говорить представниця ініціативи «Ветераницивільні Петрос» Наталка Найда.
Вона додає: формуючи команду з баскетболу на колісних кріслах, будуть робити показові тренування і матчі, аби залучити більше людей.
Зі слів тренера Андрія Протаса, у команді має бути 10 гравців. На постійній основі нині займаються п'ятеро-шестеро людей.
Оберіть Суспільне Івано-Франківськ в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах
