Близько 30-40% українців, які перебувають в російському полоні, перебувають у статусі інкомунікадо, бо Росія не визнає, що ці люди утримуються на їх території, або не висувають проти них жодних звинувачень. Окрім того, РФ не визнає українців, які потрапили в полон на полі бою, військовополоненими, тому й не надає інформацію про їх смерть, як у випадку із захисником Маріуполя Олександром Іщенком.
Про це в етері "Суспільне. Студія" розповів виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко
Позиція РФ полягає в тому, що українці, які потрапили полон, з точки зору російського законодавства становлять небезпеку та є схильними до тероризму, тому їх не захищають Женевською конвенцією як військовополонених, пояснив правозахисник.
"Особи, які перебувають в місцях несвободи, і є за українським статусом військовополоненими, а нагадаю, що Росія цей статус не визнає, і вони утримують їх як осіб, що становлять для них загрозу та небезпеку і вважаються схильними до терористичної діяльності. Це не надає їм статусу військовополонених з точки зору РФ, і власне вони не дотримуються Женевських конвенцій. І відповідно інформації про таких осіб фактично не надають українській стороні".
Смерть Олександра Іщенка: чому РФ офіційно не повідомила
Інформацію про полонених українців збирають з публічних джерел, доповідей міжнародних організацій та від тих людей, хто повернувся з російського полону, розповів Олександр Павліченко. Це складний та довготривалий процес.
"Інформація збирається по крихтам від тих, хто приходить з полонів з того боку, і має інформацію про місця, де перебувають українці, яких затримали, і можливо навіть якісь персональні дані. Тому що є обмін інформацією між тими, хто перебуває в полоні. Росія працює професійно, щоб приховати свої секрети. А це для них один із секретів, на жаль, який вони використовують як розмінну карту"
Отримати підтвердження загибелі військового, як це сталось із Олександром Іщенком, вдається не завжди. Ще 21 людина, яка фігурувала в одній із сфабрикованих російських справ, досі в полоні.
"Отримувати інформацію, скільки осіб загинуло в місцях несвободи, надзвичайно важко. Є випадки, коли ця інформація передається і надходить, ось так як у справі Олександра Іщенка наприклад. Нагадаю, у цій справі було 24 особи, який проходили через цей умовно судовий процес. Двох передали Україні, і відповідно залишається 21 особа, з них — 9 жінок, які працювали на кухні. Єдине — вони мали контракти з військовою частиною", — розповів правозахисник.
Скільки українців перебувають в російському полоні
За міжнародними конвенціями, військовополонених необхідно реєструвати, а також надавати доступ до місць їх утримань представником правозахисних структур, наприклад Червоному Хресту. Україна цієї процедури дотримується, розповів Олександр Павліченко, в Росії — це не працює. Тому точна кількість українців, які перебувають в полоні РФ, досі невідома.
"Зареєстровано близько 60% тих, хто дійсно є військовополоненими, і вони пройшли реєстрацію через процедуру Червоного Хреста з використанням повідомлення Женеви та України про перебування в полоні, але далі доля таких військовополонених теж не простежується, і не завжди можна сказати де і в яких умовах вони точно перебувають", — розповів Олександр Павліченко.
Понад третина українців полонених РФ не реєструє. Відслідкувати їх долю фактично неможливо, вважає Павліченко.
"Десь 30-40 відсотків з тих, кого ховає Росія в місцях несвободи, вони фактично перебувають в статусі інкомунікадо. Вони знаходять під якиймись номерами, навіть адміністрація не знає їх персонально, цим всім опікується ФСБ, яке закриває цю інформацію. За таких умов "стерти" людину, вибачте за цей термін, вбити її, закатувати і не мати жодних наслідків не становить ніякої проблеми, бо її фактично немає. Вона не зареєстрована, вона не проходить по офіційних джерелах, і не користується захистом міжнародних структур, які насправді цього захисту реального і не надають на території Росії", — розповів правозахисник.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
