Дев’ятирічна Софія з Дніпра протягом трьох років займається волонтерством. Як розповіла дівчинка Суспільному: хоче бути схожою на своїх батьків. Мати також волонтерка, а батько боронить країну з 2014 року. Софія має власну збірку віршів, 50% від вартості якої йде на підтримку Збройних сил.
За словами дівчинки, для неї військові як друга родина, адже вона волонтерка і постійно їм допомагає.
"По перше, бо в мене від такого походження вже рідні, я вирішила зберігати традицію. По друге, це реально цікаво, плюс, зараз такий час, тож треба допомагати військовим", — розказала дніпрянка.
Допомагати військовим Софія почала у шість років. Займається цим, бо хоче бути схожою на мати, яка також волонтерка, зазначила дитина.
"До цього вона ще плела браслети, теж їх продавала за донати. Перше військове літо вона в парку стояла, продавала свої браслети кожного дня там. Вона там місяці півтора простояла", — розповіла мати дівчинки Аріна.
Одна з останніх акцій, яку влаштовувала Софія з матір'ю — збір коштів на смаколики для дітей, чиї батьки загинули або зникли безвісти на фронті.
"Ми скупилися, багато солодощів, коротше грошей було багато витрачено. Мені здається якби діти стали радісніші, це б трішечки заспокоїло країну", — сказала дівчинка.
Окрім волонтерства Софія захоплюється літературою. За її словами, влітку 2024 року вона написала та за допомогою батьків випустила збірку віршів під назвою “Хмаринкові мрії”. 50% від продажів книги йде на Збройні сили, зазначила дівчинка.
"Це було важче, ніж всі домашки, але я написала, бо я хотіла. Я прагнула до своєї книги й не дивлячись на все, гроші, час, всі справи — я все одно її писала. А ще це надія військових", — пояснила волонтерка.
Дівчинка розказала: для неї важливо допомагати Збройним силам, адже її батько також військовий.
"Пишаюсь батьком дуже, бо він захищає нашу країну. Він мій найкращий батечко. Постійно як він приїжджає, може на одну хвилинку, ми просто отак гуляємо", — розповіла Софія.
Батько волонтерки Станіслав боронить країну з 2014 року. Коли він на фронті, завжди носить з собою вірші доньки, адже це для нього символ надії, розказав чоловік.
"Був рюкзак і я там завжди тримав її вірш. Коли ми переїжджали десь, бліндажі там, хати — я вивішував його біля ліжка", — сказав він.
Зараз Софія разом з мамою продовжують волонтерити. Дівчина розповіла: робитиме це до перемоги України.
"В мене зараз немає таких великих масштабних мрій окрім перемоги. Я хочу перемогу, я прагну, бо з перемогою "орк" пропаде, а світ стане кращим", — зазначила дитина.
Автор: Даниїл Ніколаєнко
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
