Паралімпійці Антон Коль, Ірина Пойда та Анна Стеценко повернулися до Дніпра з нагородами. Загалом спортсмени завоювали сім медалей. Всі вони брали участь у змаганнях з плавання.
Про те, як спортсмени готувалися до змагання та які емоції відчувають — вони розповіли в інтерв'ю Суспільному.
Анна Стеценко
Анна Стеценко стала чемпіонкою у змішаній естафеті на 100 метрів вільним стилем. Також вона здобула два "срібла" у запливах вільним стилем дистанцією 400 й 100 метрів та "бронзу" у плаванні вільним стилем на дистанції 50 метрів.
Що відчули, коли стали призеркою паралімпіади?
Враження самі позитивні. Це моя не перша Паралімпіада, не перше "золото", але завжди по-різному відчувається. Я не можу прям так описати прям конкретно, які вони, але найкращі.
Хто підтримував на паралімпіаді?
Мене підтримував чоловік, моя родина, мама й тато. Мене підтримував мій тренер, мої друзі й всі небайдужі люди, які за нас вболівали.
Антон Коль
Антон Коль на цьогорічній Паралімпіаді здобув дві медалі у запливі на спині — "срібло" у стометрівці та "бронзу" у п'ятдесятиметрівці.
Як почали займатися спортом?
Професійно я доєднався до паралімпійської команди збірної у 2014 році. До того я займався лишень тільки для себе, просто, як реабілітація. Відвідував басейн, іноді спортзал, а взагалі займався будівництвом. Я по освіті технік-будівельник. Займався своєю справою, працював, але потім у 2012 спіткала мене криза, як і багато кого. Занурився в, якщо так можна сказати, спорт. І пішло поїхало.
Які подальші плани?
Час покаже, я ніколи не загадую. Є якісь там моменти, сподівання на найкраще звичайно. Але поки є бажання й сили — працюю. І ще бажаю, звичайно, перемоги нашій державі.
Ірина Пойда
Плавчиня Ірина Пойда здобула дві срібні медалі у запливах вільним стилем дистанцією 200 та 100 метрів, а також бронзову нагороду у змішаній естафеті на 50 метрів комплексного плавання.
Як довго готувалися до змагань?
Взагалі цей сезон, скажімо так, був трирічний, бо минула паралімпіада в Токіо була на рік пізніше через коронавірус. Тому, мабуть, рахується три роки, але потрібно враховувати, що до ігор спортсмен готується всю свою кар’єру. В моєму випадку це, мабуть, з шести років я готувалась.
Що найскладніше під час тренувань?
Тренувались ми, я б сказала в незвичайних умовах, іноді без світла, іноді прокидаючись і потім не засинаючи всю ніч. Під тривоги, під вибухи, але такий наш шлях. Вибору в нас немає, тому тренувались, як могли.
Емоційний стан не завжди був на тому рівні, на якому хотілося б, бо як-не-як війна накладає свій відбиток. Але ми тримались, намагались трошки підбадьорювати один одного.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
