В рамках проєкту "Герої" Vogue Ukraine оприлюднив історію 42-річної паралімпійської призерки з параканое Марини Мажули з Дніпра. Під час спілкування з виданням спортсменка розказала про тренування під обстрілами і шлях до світових перемог.
Про це йдеться на сайті журналу.
До 2025 року паралімпійка жила й тренувалася у Дніпрі. Місто ледь не щодня атакують російські війська балістикою й безпілотниками.
"Коли ти в човні на воді, а над тобою летять ракети та просто над головою збивають дрони, — це страшно", — розказала вона.
Марина пересувається в колісному кріслі. Її квартира у Дніпрі була розташована на 17-му поверсі. Минулої весни армія РФ поцілила сусідній будинок, а за день обстріл пошкодив її спортивну базу. Після цього вони з чоловіком зібрали 12-кілограмовий човен і переїхали до Луцька, де спортсменка працює на невеличкій тренувальній базі, яку власним коштом утримує місцевий ентузіаст веслувального спорту Роман Повх. Спеціально для Марини тут зробили під’їзд до води, щоб їй було зручно сідати в човен, який щоразу допомагають винести й запакувати.
Тренер жінки, В’ячеслав Загреба, лишився у Дніпрі, тож тепер спортсменка тренується самостійно, отримуючи від свого наставника план тренувань у месенджері. У сезон із травня до вересня Марина тренується двічі на день: півтори-дві години вранці й годину-півтори ввечері.
Паралімпійка змагається у веслуванні на байдарці-одиночці в спринті на 200 метрів у класі KL1. Це категорія для спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату, тож всі її суперниці теж пересуваються на колісних кріслах. Як йдеться у статті, Марина народилася недоношеною, зі спинно-мозковою грижею. У три місяці вона перенесла операцію, яка пройшла з ускладненнями, й отримала інвалідність.
"Я була малим шибеником, і тато дражнив мене за хлопчачу поведінку", — зазначила Марина.
Після початкової школи їй довелося перейти на дистанційне навчання. У 14 років вона втратила маму. Друга дружина батька, Наталія, вболівала за його доньку й мріяла зробити її успішною та щасливою. Саме за її порадою Марина вступила на фінансовий факультет Миколаївського університету "Україна". Та невдовзі вона зрозуміла, що банківської кар’єри не зробить.
З 2009 року спортсменка почала їздити до кримських Сак на грязелікування. Там же вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Володимиром Мажулою. Після анексії Криму Національний комітет спорту інвалідів України почав будувати реабілітаційно-спортивний центр у Яворові на Львівщині. Туди Марина вирушила, аби доєднатися до групи активної реабілітації та допомагати людям на колісних кріслах адаптуватися до життя після травм. Після цього жінка загорілася ідеєю стати інструкторкою з техніки їзди на колісному кріслі.
Тоді Марину помітили тренери й запросили "на проби" до паралімпійської збірної з академічного веслування. Відбір вона пройшла й, попри відсутність професійного спортивного досвіду, поїхала на пробний збір у Дніпро.
"Було важко, довелося фізично вибудовувати себе наново", — сказала вона.
Втім, з академічним веслуванням не склалося, адже двокілометрові дистанції виявилися для неї надто складними. Натомість її тренер В’ячеслав Загреба запропонував жінці спробувати параканое.
"Перше тренування відбулося наприкінці березня. Було холодно. Я не втримала рівновагу і впала у воду", — розповіла спортсменка.
Після Кубку України у квітні 2017 року Марину прийняли до паралімпійської збірної. За рік вона почала виборювати перші медалі на чемпіонатах світу та Європи. У серпні 2021 року спортсменка стала віце-чемпіонкою на Паралімпіаді в Токіо. Того самого результату вона досягла й у 2024-му в Парижі.
Наразі Марина мріє про олімпійське золото Лос-Анджелеса у 2028 році й готується до Кубку світу, що пройде з 14 по 17 травня у німецькому Бранденбурзі.
Що відомо про проєкт "Герої" від Vogue Ukraine
У проєкті "Герої" Vogue Ukraine вшановує полеглих і живих військових, медиків, митців, енергетиків та параатлетів, які щоденною працею допомагають країні вистояти в найтемніші часи.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
