За статистикою поліції Дніпропетровщини, від початку 2024 року в області восьмеро дітей вчинили самогубства, ще четверо спробували накласти на себе руки. Причини поліцейські вбачають в емоційно неврівноваженому стані, втраті соціальних контактів через війну, проблемах у спілкування з однолітками тощо.
Психолог мобільної бригади соціально-психологічної допомоги Олександр Недельченко каже: особливої уваги потребують діти, старші 12 років, зокрема підлітки. Саме в цьому віці, у час формування особистості, можуть з'явитися думки про суїцид.
Як розпізнати та попередити наміри самогубства й підтримувати здорові стосунки із дитиною — Олександр Недельченко розповів Суспільному.
На що повинні звернути увагу батьки
Розпізнати наміри суїциду буває непросто. Буває так, що дитина різко змінює свою поведінку, стає більш замкненою, бувають більш агресивні спалахи, ніж зазвичай у підлітків, але ця агресія стає більш інтенсивною. Коли дитина приходить додому, можуть з'являтися сторонні запахи, по типу від вейпу або ще якісь. Тобто — на фоні вживання психоактивних речовин ризик суїцидів значно більший.
Дитина — це симптом родини. Тобто від початку те, що відбувається в родині, що відбувається між мамою і батьком, сварки, якщо вони є, — все відображається на дитині. Дитина висловлює намір, наприклад: я б хотіла заснути і не проснутись, або краще б мене не було взагалі, я хочу зникнути — це все дуже тривожні дзіночки. Тому треба розбиратися — є це шантажем, а чи ні, або повірити і поспілкуватися передусім з дитиною і завжди сприймати всерйоз те, що дитина каже.
Скоєнню суїциду може передувати, наприклад, травма. Ми працюємо домашнім насильством. Дитина відчуває безсилля, безпомічність, і цей травматичний досвід стає занадто інтенсивним і веде до суїциду
Перевернути, відволікти або зовсім прибрати ці думки, коли дитина каже, що я неважливий, зі мною щось не так і просто казати — ні, воно не так, це ти так сприймаєш, — начебто корисно. А з іншого боку — ці думки не виникли ж просто так, є певна історія.
Що збільшує ризик скоєння самогубства
У групі ризику — діти з родин, де коїться домашнє насильство. Це дуже вразлива категорія. Також у групі ризику — діти, в яких проблеми із законом. Але вони не виникають просто так. Такий приклад важкий: коли дитина втрачає батька, який загинув на війні, в полоні або зник безвісти...
Ще одна група ризику — підлітки, враховуючи те, що ідуть зміни гормонального та емоційного фону, це — великий стрес. Ще гірше, якщо немає підтримки в родині або йде психологічне насильство такого плану: "Подивись на себе, у тебе ноги, наче палки, ти не слідкуєш за собою" тощо. Буває й таке.
Чому важливо звернутися до фахівця
Я рекомендую звернутися до фахівця, до психолога, бо, окрім спілкування з дитиною, також психолог паралельно спілкується з батьком або з матір'ю Таким чином знаходиться спільна мова між ними.
12 років — це якраз ті діти, які застали локдаун, коли вони були значно менші, їм треба було зрозуміти, що коїться і вони вдома. А також зараз війна, і наші діти — діти війни кожен. Це все накладає відбиток.
У першу чергу треба, аби батьки не мали такого упередження, що психолог (психіатр) потрібні, коли "ти псих" , "дасть ліки — і я стану овочем" тощо. Ні! Саме для того є роздільність спілкування психолога з батьками, психолога з дітьми.
Не обов'язково психолога називати психологом , можна звернутись до фахівця дитячого/підліткового простору.
Як батькам налагодити зв'язок з підлітком
Поїхати на відпочинок — дуже гарна ідея, коли є деструктивне оточення в дитини. Коли ми на роботі завантажені, ми не можемо контролювати на 100%, хто, де і як спілкується з дитиною. До речі, спільне прийняття їжі, сніданок, обід, вечеря — дуже важливі.
Це наче підсумок дня: можна назвати щось позитивне за день, причому, щоб назвав не тільки підліток, а навіть мама з батьком. Тоді дитина бачить, що вдома більш-менш ок, а дитина це симптом родини.
Є також "правило трьох хвилин". Коли ми заходимо додому, то три хвилини — максимально з дитиною. Це правило справді працює. Дитина має бути ініціатором обіймів, ми не прибираємо руки, а очікуємо поки дитина сама руку прибере.
Батькам треба більше за можливості проводити часу з дітьми — за інтересами, за хобі. Завжди себе треба ставити на місце дитини: розуміти, уявляти, входити в той стан.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
