"Не залякуйте, а любіть". Психологиня з Дніпра Олена Пуліна розповіла як мотивувати дитину до навчання

"Не залякуйте, а любіть". Психологиня з Дніпра Олена Пуліна розповіла як мотивувати дитину до навчання

Психологиня Олена Пуліна
Психологиня Олена Пуліна. Фото з особистого архіву Олени

Спочатку пандемія, а нині війна — за словами фахівців, ці події неабияк вплинули на психологічний стан українців. Особливо чутливими до стресів є діти, розповіла психологиня Олена Пуліна. За словами жінки, нині батьки все частіше звертаюся з питанням — як повернути дитині бажання вчитися та мотивувати на нові досягнення. Психологиня розказала, що така проблема існує серед учнів, починаючи з першого і до одинадцятого класу.

Суспільному Олена розповіла, як правильно мотивувати та підтримувати дитину.

За словами фахівчині, відсутність мотивації та не бажання вчитися найчастіше спостерігається серед підлітків. Вона розповіла, що саме у віці 12-15 років учні починають проявляти характер та вибудовувати власні кордони.

"Разом з гормонами для підлітків відкривається великий, новий світ. Вони починають відчувати свою внутрішню силу. Можуть протистояти дорослим, казати своє — ні. Вони починають розуміти, що потрібно їм, а що просто нав’язане дорослими", — каже Олена.

Чому зникає мотивація?

Мотивація до навчання зникає, коли дитина не знаходить відповіді на головне питання: "А навіщо мені школа?". За словами Олени, стимул працювати просто заради хорошої оцінки та зразкового атестата з підлітками не працює.

"В психології існує правило — "Де фокус уваги там й енергія". Відтак, якщо школа — це лише гонитва за хорошими оцінками й ціль не запам’ятати, а вивчити та розказати на уроці — результату не буде. Ви хочете щоб дитина вчилась, то зробіть її фокус уваги на собі, на світові, інтересах. Їй має бути цікаво", — розповідає психологиня.

Як та чим допомогти дитині?

За словами Олени, "підлітковий бунт" — то не вирок. Варто наголошувати на тому, що школа не "поле бою", а місце нових знань. Тоді зберегти хороші відносини вдасться з дитиною будь-якого віку.

"Долюбити дитину ніколи не пізно. Єдина проблема, що довіру підлітка треба заслужити. Він має пустити тебе на свою територію. Для цього дім має стати тихою гаванню, де спокійно, надійно та безпечно. Не треба цькувати за неприбрані речі, невивчені уроки", — каже Олена.

Батьки — друзі, а не жандарми

Психологиня розповіла, що ставитися до дітей потрібно, як до рівних. Важливо бути другом, а не суворим наглядачем.

"Ми дорослі ліземо на їхню територію, бо нібито знаємо краще, коли їм треба одягнути шапку, поїсти, коли лягати спати й в підлітковому віці вони починають нам мстити та саботують все", – розповідає Олена.

Психологиня порадила, розділяти дитячі інтереси, щиро цікавитися захопленнями та щоденно брати участь в житті учня.

"Наприклад, сядьте з дитиною ввечері й просто запитайте у що вона грає. Коли ви проявляєте інтерес до іншої людини, будь-то сторічний дідусь чи п’ятирічний малюк, він готовий вам повірити та відкритися. Бо частіше за все батьківський інтерес зводиться до запитання "що там у школі" та "які оцінки?", так не має бути", — каже психологиня.

Ви приклад для дитини

За словами Олени, дитину треба відпустити й дати їй відчути свій досвід. Наприклад, тривалий час нічого не робити, а потім за три дні здати математику це також досвід. Окрім цього мотивацію діти черпають у своєму оточені.

"Коли ти живеш цікаво у твоєї дитини немає іншого варіанту, окрім як тягнутися до нового, цікавого та розвиватися. Дитина бачить як живе родина це і визначає для себе як нормальне. Діти це наш продукт. Це ми їх робимо нудними, сумними, або ж навпаки з іскрою в очах", — розповідає фахівчиня.

Мотивація та війна

За словами психологині, війна теж не додає мотивації вчити нове та працювати на результат. Вже в 10-12 років діти ставлять собі питання — "а навіщо вчитися якщо завтра може не настати". Фахівчиня розповіла, що у таких випадках починати потрібно з батьків.

"Покажіть дитині, що життя продовжується. Підіть у парк, придбайте самокат і нехай дитина пропустить хоч три роки навчання це не важливо у порівняні з неврозами й психозами, які дитина може отримати через свої переживання. Говоріть про майбутнє", – радить Олена Пуліна.

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

На початок