Олексій — оператор БпЛА підрозділу РУБпАК 128-ї бригади тероборони ЗСУ. Він — з Нікополя. У червні цього року його будинок прилетів снаряд, удома була мати. Нині він служить на Донецькому напрямку та вражає техніку та особовий склад противника.
Олексій каже: у нього з російською армією свій рахунок — має помститися за рідне місто.
"25 червня в мій будинок прилетів ворожий снаряд. О 12:20, орієнтовно, по береговій лінії окупант відпрацював артилерійськими залпами, "Градами" накрив, і, на жаль, постраждав мій будинок: дах, стеля, стіна вивалилась, побиті всі вікна. Найгірше, що в цей час була моя мама в будинку. 76 років, інвалід першої групи, і це було важко. На щастя, вона не постраждала, але шоковий стан, стресовий стан — це точно не те, що добавляє віку моїй мамі", — говорить боєць.
"У мене особиста помста, по-перше, за моє місто, за рідних, близьких, за втрачених друзів, за втрачених вже побратимів. У нас є з окупантом свій рахунок, і ми щоденно — на бойовому чергуванні, працюємо на нашу перемогу", — говорить він про свою мотивацію воювати.
Боєць сам виготовляє дрони, сам налаштовує й запускає їх.
"Цей дрон я сам повністю збирав, паяв, і тому він вже є налаштованим. Відповідно, як і цей бомбер, от скид я ставив і припаював його, і повністю налаштовував. Задача — зберегти борт та зробити максимальну кількість уражень", — демонструє військовий.
Чоловік каже: отримує втіху, коли вдається вразити ворожу ціль.
"Прямо максимальне задоволення: ти буквально от своїми очима влітаєш у ворожий бліндаж, підбиваєш ворожу техніку або вражаєш живу силу супротивника. Перевага — в кількості окупанта, в людському ресурсі... І це насправді дуже жахливо, якщо так подивитися. Вони йдуть на загибель, вони кожного дня йдуть туди, де у них просто немає шансів вижити, і вони залишаються в українських чорноземах", — говорить оператор дронів.
В умовах війни, переконаний він, обидві сторони конфлікту розвиваються й удосконалюють зброю та вміння.
"Це така гра в шахи, але перевага буде за нами, і перемога буде за нами, тому що ми щоденно і щоночі працюємо якраз над тим, щоб ефективно знищувати", — впевнений боєць.
Олексій також живе надією на зустріч з родиною — дружиною та дітьми.
"Хочу до родини вернутися, хочу зустрітися зі своїми дітьми. Вже третій рік, як вони фактично в евакуації, бо до рідного Нікополя нема можливості повернутися зараз. А робота... Працювати на фронт далі. Дай Бог, на фронті, якщо вдасться це — це буде здорово. Якщо ні, то просто підтримувати, збирати дрони, паяти плати — за цим майбутнє", — сказав він.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
