"На роботу ходжу, як на свято". Чоловік із синдромом Дауна 15 років працює в магазині Дніпра

"На роботу ходжу, як на свято". Чоловік із синдромом Дауна 15 років працює в магазині Дніпра

37-річний Віталій із синдромом Дауна 15 років працює в одному із магазинів мережі супермаркетів. Вакансію спочатку побачила його мама. Чоловік зрадів, адже постійно сидів вдома. Віталій сортує овочі та фрукти п’ять разів на тиждень по 4 години. Окрім роботи, він щодня займається спортом, а по п’ятницях відвідує репетиції в театрі.

Чи подобається працювати та чим займається поза роботою – чоловік розповів Суспільному.

У 37-річного чоловіка синдром Дауна. Працює він сортувальником овочів та фруктів в одному із магазинів мережі супермаркетів. Вакансію, що в магазин потрібні працівники на сортування, побачила мама Віталія. Чоловік зрадів, адже постійно сидів вдома. Від самого початку, каже Віталій, у нього на роботі все виходило.

"Не тільки вдома сидіти, гроші заробляти треба. На роботу ходжу, з задовленням, як на свято. Друзів багато, грузчиків, відносяться добре. Підказують, що робити", – каже Віталій.

"Працюю, щодня займаюся спортом та граю в театрі". Чоловік із синдромом Дауна 15 років працює в магазині Дніпра
Віталій за роботою. Фото: Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

З десяток років разом з Віталієм працює і його напарниця Олена. Жінка має інвалідність та також ходить на роботу по 4 години на день. Напарники разом розпочинали працювати в іншому магазині, але потім вирішили перевестися. На день перебирають приблизно 7 ящиків, розповідає Олена. Коли завершують свою роботу, можуть допомогти в залі виставити товар на полиці.

"Ми все разом робимо. Здружилися, як рідні стали. Ми допомагаємо одне одному, підказуємо. Ми швиденько все працюємо та йдемо, мандарини ще буває перебираємо", – каже колега Віталія Олена.

"Працюю, щодня займаюся спортом та граю в театрі". Чоловік із синдромом Дауна 15 років працює в магазині Дніпра
Віталій та його колега Олена. Фото: Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

Окрім роботи, Віталій щодня займається спортом, а по п’ятницях відвідує репетиції в театрі. Акторством чоловік захопився близько 4 років тому. З того часу зіграв стільки ролей, що зараз не може підрахувати.

"Ніч перед різдвом" грали, "Чайку" грали, а тепер граємо "Веселу казку". Ролі вчу напам’ять", – каже чоловік.,

На свої вистави Віталій запрошує лише найрідніших людей.

"Запрошував, мені дуже сподобалося як він там виступав. Пам’ятаєш, я на перший спектакль приходила. "Громоступія", так", – розповідає колега Віталія Олена.

Про свої мрії Віталій лише каже, що хоче скорішої перемоги України у війні з Росією. А в планах чоловіка – мати власне житло та ходити на заняття до басейну.

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

На початок