У Дніпрі вшанували пам'ять жертв Голодоморів. Біля меморіалу жертвам політичних репресій та Голодомору поклали квіти та свічки. Священники ПЦУ провели панахиду.
Вшанувати пам’ять прийшла місцева жителька Катерина. Розповідає, у 1932 році її матері було 9 років.
"Зразу людина худа, а потім вона п’є воду і набирає. Пухне, розумієте? Вона каже, я так пальчиком придавлю, а звідти вода йде з руки. Потім у неї було ще сиве волосся, вона розповідала. Тому що ніяких вітамінів у них не було", – каже жінка.
Вшанувати пам’ять жертв Голодомору щороку приходить й Лана Іванченко. Її сім’я у той час жила на Дніпропетровщині в одному із сіл Царичанського району. Каже, родина пережила Голодомор, бо бабуся заварювала трав’яні чаї, а дідусь встиг закопати у лісі мішок з борошном.
"Вдома геть чисто все позабирали. З села мало хто залишився, хтось намагався тікати в місто, їх не пускали. Їх там відстрілювали. Збирали їх там під тинами, каже, десь в садочках, прямо там же й закопували, щоб інші люди не бачили", – каже вона.
Вперше про наслідки Голодомору жінка почула в 5 років від бабусі. Каже, та забороняла їй розповідати про штучний голод іншим, бо боялася депортації до Сибіру.
"Бабуся каже: От ми такі голодомор пережили, якби ти хоч там на один день побачила, то ти б все їла б. Вона сказала не голодомор, а голодовка. Їм тоді забороняли слово голодомор взагалі. Та і то не можна було розповідати. Але вона тихенько, пошепки, почала мені розповідати", – каже жінка.
Біля меморіалу жертвам політичних репресій та Голодомору священники ПТУ провели панахиду. Пам'ять жертв Голодомору вшанували хвилиною мовчання.
Авторка Олеся Приходько
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
