Монгол — пілот FPV 42 окремої механізованої бригади. Чоловік нищить російські війська та техніку на Олександрівському напрямку. За словами військового, за один штурм армійцю з побратимами вдалося знищити 30 військових РФ.
Чому на одного військового РФ боєць може витратити вісім безпілотників та як російські військові намагаються ховатись від дронів — читайте у матеріалі Суспільного. Далі — пряма мова.
Монгол про позивний та роботу на позиціях
Я солдат 42-ї бригади, позивний у мене Монгол. Я оператор БпЛА артилерійського дивізіону. У мене таке прізвище німецьке. І коли ми попали на БЗВП ще в 2023-му році, то побратими тоді так мені придумали просто.
Дуже багато роботи. Ти постійно на позиції. Може бути таке, що ти і добу літаєш. Немає часу відпочити, поїсти, в туалет сходити, нічого такого, бо вони лізуть, лізуть і лізуть. І тяжко психологічно вже ж. Самі розумієте, ця війна вже скільки... Вони постійно лізуть, не зупиняються.
"Має людина померти по логіці, а він встає і йде далі"
Я не знаю чому так, але коли дрон потрапляє в нього, є вибух і по логіці має типу людина померти, а він встає і йде далі. Чи вони, може, якісь наркотики вживають такі, що у них не відчувається ця біль... я не знаю. Буває, що із першого дрона ти його вб'єш. А буває таке, що він ховається, бігає, переміщується. Бувають різні випадки. Я думаю, 2-3 точно треба FPV в середньому, щоб убити. Та бувало таке, що штуки по вісім по ньому пускали. Десь метр від нього, два метри. Але він все одно встає і продовжує свій рух.
Про штурми військових РФ
У них немає можливості лізти обережно, посадки уже голі, а йти від поля до поля два кілометра, і вони навіть не цією розбитою посадкою намагаються йти. Вони отак йдуть по полю, йому все одно. Вони про це не думають. Щоб так кожен день, то штурмів таких немає, але часто, постійно пробують прорватися, зайти до нас в тил, там накопичитися, і далі так намагаються просуватися.
Вони думають, що їх реально не видно. Але його видно, силует, коли виділяється, от як просто дерево стоїть, і коли до дерева підійде людина встане, то буде видно силует. Бувало таке, що ліг і накрився, накрився термоплащом і думав, що його не видно, його дійсно не видно. Ми літали, літали, літали, а потім дивимося, рука така, тільки чік, із чорного вилізла, поправила цей плащ. Ага, і тут ти такий: "іди сюди".
"Вони ж прекрасно розуміють, куди вони йдуть, і чого вони йдуть"
Це не люди, вони якісь... я не знаю, як кажуть, орки на них. У них же немає жалості. Бʼють і ракетами, і "шахедами" по людях, навіть не по військовим, а по мирним, то яка тут може бути жалість? Ти його пожалієш, він десь утече, а завтра прийде і вбʼє тебе чи твоїх рідних. Вони ж прекрасно розуміють, куди вони йдуть, і чого вони йдуть.
Рахунок не ведемо зараз. Вели на старій позиції, у нас були стовпчики металічні. І ми на стовпчиках, якщо є підтверджений 200-й, то ми на стовпчику ставили собі маркером позначку. І отак ми збирали ці позначки. Десь біля 60 штук назбирали. Це 1,5-2 місяці часу. Це як ми тільки сюди заїхали.
"Я просто так не можу взяти, розвернутися і піти додому"
Я просто так не можу взяти, розвернутися і піти додому. Бо якщо ми всі підемо, то хто буде захищати наших дітей, нашу всю націю, нашу державу? Хто цим всім буде займатися? Якщо вже мене забрали у військо, то вже я буду тут, допоки не закінчиться війна.
Мрію про завершення війни. Про найскоріше завершення війни, щоб уже сам не страждати, щоб люди не страждали, щоб всі військові повернулися до своїх рідних. Хочеться завершення війни найскорішого.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
