Вишита сорочка – важлива складова українського національного вбрання. Її вважали оберегом, тому зображували на ній різноманітні захисні символи. Кожен регіон мав власну варіацію вишитих орнаментів.
Про те, які кольори та орнаменти були притаманні вишиванкам Дніпропетровщини, а також про значення вишитих символів – до Дня вишиванки Суспільному розповіли вишивальниця Оксана Тижненко та власниця етносадиби Людмила Шутяк.
Сорочка, врятована з-під обстрілів
Оксана Тижненко займається вишиванням вже понад 10 років. У власній майстерні "Домаха" вона влаштовує майстер-класи з традиційної української вишивки. Там же, зберігає кілька стародавніх вишитих сорочок. Одну з таких до неї привезла вчителька української мови та літератури Февронія Лебідь з Нікополя.
У своєму класі викладачка створила власний мінімузей, каже Оксана Тижненко. Крім горщиків та знарядь праці, там була й сорочка.
"Цю сорочку привезла мені жіночка з Нікополя для того, щоб я зробила з неї схему і паспортизацію. Вона вивезена з-під обстрілів. Ця сорочка типова для Дніпропетровської області – червоно-чорна вишивка", – розказує майстриня.
Поряд з нею ще одна вишиванка – також притаманна Дніпропетровщині. Майстриня каже: цим сорочкам не менш як сто років.
Щодня в таких сорочках не ходили, це була вишиванка, яку одягали на свято, каже майстриня. Зазвичай у буденному житті українці носили одяг з мінімальною кількістю вишивки – на комірі, уставці та подолі.
Які кольори та техніки у вишиванках притаманні Дніпропетровщині
До появи чорного та червоного кольорів вишивальниці Дніпропетровщини використовували білі та сірі нитки, говорить майстриня.
"Завжди використовували такі, більше пастельні та приглушенні тони, бо барвники раніше були природні та дуже погано трималися на нитках. Раніше не було взагалі чорного кольору, його було складно досягти природним фарбуванням. Це вже коли анілінові фарбники з'явилися, то почали вишивати чорним кольором. Він вважався дорогим, символізував землю, а земля завжди означала багатство", – розповіла вишивальниця.
Щодо технік, то українки активно використовували вишивку гладдю, вирізування й навіть вишивання хрестиком.
"Раніше у нас були зовсім інші техніки, їх було багато й хрестик був однією з технік. Пізніше, коли з'явилася брокарівська вишивка, хрестик став переважати. Дуже любили у нас мережку, носили її в основному молоді дівчата", – розказує Оксана.
Про козацьку вишивку та її винищення
Вишивка на Дніпропетровщині зазнала активних змін в часи козацтва. Насамперед через те, що козаки одружувалися з дівчатами із сусідніх регіонів, а ті приносили нові техніки та символіку, говорить Оксана Тижненко.
"У мене є книга, її написала і зібрала сестра Лесі Українки – Ольга Косач-Кривинюк. Вона жила у нас в Дніпрі й була членом нашої "Січеславської Просвіти". І ось вона якраз збирала візерунки, які були притаманні Київщині, Полтавщині та Катеринославщині. У цих регіонів сорочки дуже-дуже схожі, бо у нас в регіоні зазвичай були Січі", – сказала вишивальниця.
Біля Січей робився зимівник, де заможні козаки осідали та вирощували худобу. Дружини в них були з усіх регіонів України, розповідає дніпрянка.
"Якщо дружина якогось козака приїхала до нас з Полтавщини, живе тут і вишиває тут, то які це сорочки? Полтавські чи дніпровські? Отак у нас це все було дуже поєднано. Залежало від того, звідки дівчина, як її навчили вишивати і який достаток був", – каже майстриня.
В історичному музеї імені Яворницького є зразки вишивки козацької старшини. Її також називають козацьким бароко – вишиті речі, які були дуже дорогі, говорить вишивальниця.
"Коли москалі ще тоді на нас нападали, вони грабували й описували, що вони вивозять звідси. Отаку одежу, вишиту шовком або ж золотою ниткою, вони прирівнювали до коней, золотих каблучок тощо", – розповідає Оксана Тижненко.
Пізніше радянська влада взагалі почала знищувати українські вишиванки. Дорогі сорочки – спалювали, каже майстриня.
"Всі дорогі й багаті сорочки знищувалися, щоб складалося уявлення, що люди жили бідно. У радянську добу з'явилися вже ті червоні шаровари, вишиті великі квіти на грудях. Насправді у нас не такі були орнаменти. Радянська доба вибила у нас всю красу: людям було важко жити, а коли важко жити, то не до вишивки", – сказала Оксана Тижненко.
Значення символів на вишиванках Дніпропетровщини
Людмила Шутяк — власниця етносадиби, що розташована у селі Майорка на Дніпропетровщині. Розповідає: найпоширенішими елементами на стародавніх вишивках були символи, пов’язані зі стихіями.
"Наші предки дуже поважали стихії сонця та води. Хвилястою лінією часто оздоблювали краї виробів, її ще називають "безконечник", "хвилька", "кривулька". Вона символізує вічність, нескінченність буття, вказує на хвильову природу матерії", — розповіла Людмила Шутяк.
За її словами, вишиваючи такий символ, жінка "гармонізує свою енергетику". Також на виробах часто використовувалися S-мотиви або "півсварги". Вони символізували земні води, що давали життя. Символ нагадував за формою змія, який був охоронцем підземного царства, ще він символізував чоловічу сутність та родючість.
"Він вишивався на подолах, рукавах та манжетах чоловічих сорочок. Був оберегом", – каже жінка.
Ще один символ, який часто вишивали на сорочках, – сварга, це хрест у русі. Він був символом сонця та теж гармонізував енергетику.
"Він міг рухатися в різні боки, і в залежності від цього його вишивали на різних рукавах. Символізував протилежності: плюс-мінус, літо-зима", – зазначила Людмила.
Розповсюдженими були символи трикутника: вони були з основами та без, вершиною догори та донизу. Деякі трикутники накладались один на одного.
"Вершиною догори – це чоловічі символи, знак духу, вогню. Вершиною донизу – жіночі. Це знак жіночого начала матерії", – розповіла власниця етносадиби.
Символ ромба або квадрату – це культ землі. Ромб з крапкою посередині – це символ засіяного поля та добробуту. Окрім цього, за словами Людмили, квадрат символізує магічне число чотири. До прикладу, чотири пори року, чотири частини доби.
Вишивали й звичайні хрести. Прямий хрестик означав чоловіче начало, а хрестик навскоси – жіноче.
"Ці всі символи — вони старовинні та сакральні, їх вишивали жінки на долю, вкладаючи у сорочку бажання, мрії",– каже жінка.
Рослинна та зооморфна символіка
Пізніше на сорочках почали з‘являтися рослинні та зооморфні мотиви, та вони, за словами Людмили Шутяк, вже не мали такого сакрального сенсу.
"Рослинні – це калина, троянда, мак, барвінок. Зооморфні символи – це різні тварини: пташки, комахи. Були міфічні й реальні тварини. Але це просто естетичне задоволення", – зазначила жінка.
Матеріали для сорочок
Виготовляли сорочки з трьох видів полотна: домоткане конопляне, домоткане лляне та домоткане бавовняне.
Яке значення мали кольори ниток на сорочках
За словами Людмили Шутяк, колір ниток теж відігравав важливе значення. Білий – це колір чистоти, незайманості та родючості. Чорний лише на Волині був кольором журби, в інших регіонах – це символ родючості.
"Навіть весільні керсеткиВид традиційного українського жіночого верхнього одягу без рукавів. були чорного кольору, він не мав такої трагічності, як зараз. Зелений – колір молодості, безтурботності. Золотий, жовтий – колір сонця, меду. Означав достаток. Червоний – це любов, щастя, пристрасть, радість. Синій – був дуже сильним оберегом", — зазначила Людмила Шутяк.
Всього в етносадибі Людмили Шутяк зібрано близько 20 автентичних сорочок, вишитих вручну. Також чимало вишитих рушників.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
