Бої за Давидів Брід на Херсонщині тривали кілька місяців. Цей населений пункт став ключовою точкою для контрнаступу ЗСУ в регіоні. Після 7-місячної окупації тут розбиті всі будинки — російська армія щодня обстрілювала мирних жителів.
Репортаж кореспондентів Суспільного Дніпро.
Наразі село розграбоване, російські військові повивозили все, від тарілок до автомобілів. До повномасштабного вторгнення тут жило близько півтори тисячі людей, під час окупації залишалося менш як сто.
Місцеві чинили спротив як могли, цим трактором перекривали дорогу, аби не пропустити ворога.
"Ми вийшли на міст, хотіли пляшками. А що ж пляшками ти зробиш проти БТР? Вони почали їхати й стріляти по всьому селу. А потім колони йшли, куди вже там? Там колона добу їхала, танки, машини", — розказав житель Давидового Броду В’ячеслав.
Після звільнення військові РФ продовжували обстрілювати селище, поки українська армія не відігнала їх з правого берега Дніпра, каже В’ячеслав.
"Щовечора вони виїжджають, два міномети, і починають обстріл села. Щовечора. Я їм кажу: «Хлопці, ми ж тут люди беззбройні». "Це українці! То ваші". Та як "ваші"? Як ми бачимо, поїхали... Я сидів біля хати от там. Жінка каже: «Що ти там сидиш? Чуєш, стріляють?». Ну це буквально 5 хвилин, я пішов і вибух. Якби я сидів — все", — розповів чоловік.
Місцеві жителі розказують: окупанти грабували місцеве населення, мародерили, знущалися з цивільних.
"Вони спеціально обстрілювали, щоб тікали наші, а потім мародерили. У людей вивозили все. Одні казали, що як до ремонту приготувалися — немає нічого. Два велосипеди забрали, два матраци, ковдри, подушки. Човен вкрали гумовий. Ікону мені шкода, там у нас стара така ікона", — каже В’ячеслав.
"Немає електроніки, немає нічого. Ні телевізорів, ні болгарок, ні зварок, ні електропилок. Немає нічого. Ні тарілок. Дві тарілки знайшов, і все", — розповів його односелець Іван.
Усі магазини у селищі розбиті російськими військами. В один з них окупанти поцілили ракетою С-300.
"Впала ракета, і повилітало все. Все вилетіло: ні вікон, ні дверей, нічого. Потім друга впала в тому дворі у мене. А це вже як третя впала", — говорить житель Давидового Броду Віктор Гонжиловський.
Зараз місцеві потрохи повертаюсь додому. На дахах брезент, замісті вікон плівка — у таких умовах живуть люди.
"Полонених хай нам дадуть кілька осіб, хай викидають от те, що я тут півтора місяця вже, як раб. Скільки вже ми повивозили тачок шиферу, каміння, глини, що я вже спину всю зірвала", — говорить жителька Давидового Броду Лідія.
Комунікацій у селищі також немає. Однак, кажуть місцеві, головне — вони вдома і під українським прапором.
"То плачемо, то сміємося, то думаємо, як буде. Слава Богу, всі живі, нікого не вбило", — сказав житель села В’ячеслав.
Читайте також
У Повітряних Силах пояснили, чому РФ надає перевагу "Шахедам", а не ударам авіації
Звільнені території, обміни, ракетні обстріли — 2022 рік у цифрах
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
