"Аптечки у них ще радянські, і по одній пластині в бронежилеті". Історія командира, що боронив Сумщину та Харківщину

"Аптечки у них ще радянські, і по одній пластині в бронежилеті". Історія командира, що боронив Сумщину та Харківщину

"Аптечки у них ще радянські, і по одній пластині в бронежилеті". Історія командира, що боронив Сумщину та Харківщину
Вадим Хамстер. Фото: Суспільне Дніпро

14 жовтня в Україні відзначають державне свято — День захисників і захисниць. Від початку повномасштабної війни на захист країни стало багато цивільних та військових з Дніпропетровщини. Хтось із них мав бойовий досвід, хтось — набував його безпосередньо на передовій.

Суспільне Дніпро записало історії п'ятьох воїнів. Ось четверта з них.

24-річний командир роти 93 окремої механізованої бригади "Холодний Яр" Вадим Хамстер на війні з 2019 року. Закінчив Національну академію Сухопутних військ, пройшов бойову підготовку, і поїхав на фронт тримати оборону на Луганському напрямку.

"Військовий шлях почався відразу після школи, після 11 класу я вирішив, що поступлю в Національну академію Сухопутних військ. Тобто у 2015 році я такий почав шлях, у 2019 її закінчив, і пішов працювати у військову частину, у 93 бригаду. У мене тато військовий, ми жили колись у гарнізоні", – розповідає боєць.

Вперше стикнувся з війною – у 2019 році, каже Вадим. Майже одразу після випуску він поїхав у село Новотошківське на Луганщині.

"Перший виїзд, де я був командиром роти. Тоді я вже відчув 152 мм – це був найбільший калібр, який по нас стріляв, міномети. Ми просувалися, у нас була відстань від противника від 300 метрів до кілометра, і на одному з напрямків скоротили цю відстань від кілометра до 250 метрів", – розповідає військовий.

Початок повномасштабного вторгнення

З початку повномасштабної війни вибивав російські війська із Сумщини, далі — з Харківщини. Його підрозділ звільнив декілька населених пунктів.

"Приїхали ми в Сумську область 24 лютого о дванадцятій ночі, почали розгрузку, і вже в той момент почалася війна. Ми стояли недалеко від кордону розвантажувалися, і вже з російської сторони полетіли "Гради" по території України. Коли ми просунулися, до кордону кілометрів 20 залишалося, тоді ми вже зустрічали противника: це були вже невеликі підрозділи противника на той час, які тікали з Охтирки", – каже він.

Далі він та його підрозділ просунулися до населеного пункту Нова Писарівка. Боєць розповів: до кордону з Росією залишалося приблизно три кілометри.

"Там ми зустрічали війська, то були мої такі перші сутички, де я зустрів противника як командир роти. Перші полонені у мене були в Сумській області. Ті, хто був трошки сильніший духом, казали, що їдуть на навчання, а такі, хто хотів жити сильно, казали: знають куди їдуть, знають що робити.

То були полонені з розвідувального батальйону, каже Вадим. За словами полоненого радиста, російські війська мали прийти до Сум, передати кількість військових, техніки та обстановку.

Устаткування у російських військових було радянське, розповів командир. Не вистачало росіянам і залізних пластин, що використовувались у бронежилетах.

"Аптечки там ще радянські, там було знеболювальне, зеленка, джгути резинові — нічого не змінилося. Я зустрічав чоловік, мабуть, з 15 російських вбитих, ми там документи шукали, у них було тільки по одній пластині, або позаду, або спереду. Тобто вони вибирали, куди їм поставити", – каже Вадим.

Перше поранення

На Харківщині боєць тримав оборону на Балаклійському напрямку. Розповідає: місцева сільська голова постійно доповідала українським військовим про пересування армії РФ.

"Сільська голова знала, що ми приїдемо, тому телефонувала і доповідала інформацію, що в селі вже є російські війська, але вони всі жили там на розслабоні у двох хатинках найгарніших у центрі села. Поки вони в хатах сиділи всі, ми зайняли всі кордони, позначені нам, і вже потім в середині села починали розбиратися з ними", – розповів він.

З Балаклійського напрямку Вадим зі своєю бригадою перемістили у населений пункт Первомайський, що неподалік селищ Байрак і Гусарівка на Харківщині.

"Ми там зайняли кордони, ми мали віджимати село Байрак. Підійшли ми до того села на відстань 500 метрів, але оскільки виявилося, що там в селі нормальна батальйонна тактична група стоїть, і бронегрупа у них міцна, то ми в той момент село не брали", – каже боєць.

Тоді він отримав перше кульове поранення. Вадим каже: куля пройшла не навиліт, а залишилася в тілі.

"Воно мені зайшло позаду біля хребта, у м’які тканини, пролетіло до ноги аж. Мені сказали ніхто різати не буде, бо дуже багато нервових закінчень там, і я можу взагалі перестати ходити на найближчий рік. Загоїлося у мене все швидко, і 20 березня мене забрали, а 15 квітня я вже повернувся назад у стрій". – розповів він.

Друге поранення отримав на Ізюмському напрямку

Далі воювали на Ізюмському напрямку у населеному пункті Новодмитрівка. Там, відбити три російських наступи, сказав Вадим.

"Це один був танковий наступ, просто 6 танків розвернулося в полі, і почали їхати вперед, стріляти. Один наступ був вже на село Новодмитрівка, це була механізована рота, яка наступала, узяли там одного полоненого, інші повтікали по лісах. І один наступ був з правого флангу: там теж наступав танк, їхав спереду, і позаду 5 бойових машин піхоти", – розповів командир.

Під час підготовки до наступу, Вадима поранили вдруге: його зачепило уламками від снаряда, що прилетів неподалік.

"Це був снаряд, напевно, 152 калібру, він бахнув від мене в метрах 15. Уламки мені влучили в стегно, у верхню частину, прямо на згині, і біля суглоба. Мене за пів години забрали, бо був дуже масовий обстріл, потім я лежав у підвалі", – каже він.

Через складне поранення, каже Вадим, не міг ані сидіти, ані лежати.

"Мені в Швеції зробили операцію, вставили туди штир, і я вже за місяць їздив на візку, а через пару тижнів після візку я вже на милиці встав і ходжу", – сказав боєць.

Зараз Вадим проходить реабілітацію, а після планує повернутися на фронт.

Читайте також

"Настрій один: вигнати їх з нашої землі й жити далі спокійно". Історія військового, який з перших днів війни на фронті

"У ворога немає стрижня – мотивації й патріотизму". Історія військового з Дніпра, який боронив Київщину та Харківщину

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

На початок