14 жовтня в Україні відзначають державне свято — День захисників і захисниць. Від початку повномасштабної війни на захист країни стало багато цивільних та військових з Дніпропетровщини. Хтось із них мав бойовий досвід, хтось — набував його безпосередньо на передовій.
Суспільне Дніпро записало історії п'ятьох воїнів. Ось друга з них.
Військовослужбовець з Дніпра Віктор з 2014 року боронить Україну від російських окупантів. З початку повномасштабної війни був у Київській області, де займався розвідкою, розповів він кореспондентам Суспільного.
"Перший день збирав валізи, на другий день пішов на вокзал, розчарувався, що квитків немає. Аж в ніч на третій день я сів на поїзд і приїхав у Київ, і з третього дня фактично, в ніч з 26 на 27 я в Києві, і далі пішла Київська область. Це здебільшого була робота на організацію авіаційних ударів, це була розвідка більше, це було коригування вогню. Через те, що там на початку війни було скупчення техніки, і з простим автоматіком там нереально було щось робити проти ворога", – розказав воїн.
Після того, як українська армія відбила Київщину, Віктор поїхав у Харківську область, де брав участь у безпосередніх бойових зіткненнях з російською армією.
"На Харківщині там було все інакше зовсім. Там вже були походи від села до села, нічні переходи, ДРГ, усього по трошки було. Закінчували на Харківщині мінометною роботою. Було складно, тому що там не тільки ворог був досить близько… Там вони мали дуже серйозну підтримку, за кордоном, Росія звідти реально артою дуже міцно нас крила. Там насипали на не по-дитячому. І треба було бути готовим, що у будь-який момент може прилетіти. І випробування проходили, і якийсь досвід здобувався", – каже Віктор.
Військовий каже: найважче було – бачити, як російські війська знищували вщент українські села.
"У тому селі, де ми стояли, залишилося на все село троє людей. Вони вижили, але кепсько. У нашому селі цивільних, на моїй пам’яті, чоловік вісім було поранених, загиблих не було, але поранені були. Поки їх мало не силою почали вивозити. Почали вмовляти, і ледве не насильно, за руку. Повивозили людей, і тоді стало трошки спокійніше працювати, інакше втрати були б серйозні", – розказав він.
У порівнянні з 2014-им роком зараз війна кардинально інша, говорить боєць. Про "перемир’я" наразі не йдеться – треба воювати, знищувати ворога.
"Хоч багато зараз і говорять, що ворог там такий-сякий, третьосортний, кращих перебили… Ворог серйозний, ворог дуже міцно має технічне оснащення. Недооцінювати ворога шкідливо і небезпечно. Але у ворога немає основного стрижня, який нам допомагає воювати, – мотивації й патріотизму", – впевнений Віктор.
Читайте також
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
