"Щоб ми за 10 років побачили міцну українську державу". Історія дніпровської волонтерки з Лисичанська

"Щоб ми за 10 років побачили міцну українську державу". Історія дніпровської волонтерки з Лисичанська

Ексклюзивно
"Щоб ми за 10 років побачили міцну українську державу". Історія дніпровської волонтерки з Лисичанська
. Фото: Суспільне Дніпро

З початку повномасштабної війни Ганна Рясна переїхала з Лисичанська до Дніпра. Її чоловік пішов на фронт, вона — почала допомагати жителям свого рідного міста, які залишилися там, та переселенцям.

Як розповіла Суспільному волонтерка, у Дніпрі вона вже встигла відкрити шелтер та молодіжний центр, бо впевнена, одне з головних завдань зараз — патріотичне виховання молоді.

"Коли мій чоловік ще у 2014 році збирався йти на війну, він сказав: "Що буде, коли виросте мій син, і спитає у мене, що я робив? Я ж не можу йому сказати, що я просто лежав на дивані й дивився новини". І з таким же патріотичним настроєм ми виховуємо нашого сина, який також мріє, коли виросте, бути військовим і захищати Україну", — розповідає жінка.

У Дніпрі Ганна спочатку допомагала своїм батькам, що залишилися на Луганщині: відправляла їм їжу та ліки. Потім вирішила допомагати й іншим. Вона зібрала свою невелику команду та почала діяти.

"Нас уже помітили, і до нас направляли гуманітарну допомогу великими партіями. Нам виділили шматочок приміщення, де можна було зберегти вантаж, потім його фасувати й направити на Луганщину" — розповіла вона.

"Наша задача — вирощувати молодше покоління". Історія дніпровської волонтерки з Лисичанська
Переїхавши до Дніпра, Ганна почала допомагати людям. Фото: Суспільне Дніпро

Згодом волонтери відкрили хаб, у якому допомагають молоді, та шелтер для переселенців з Луганщини на сто місць.

"Наше завдання — вирощувати молодше покоління для того, щоб ми за 10 років побачили міцну українську державу, в якій розмовляють винятково українською мовою, у якій дуже полюбляють на свята вдягати вишиванки, поважають свою владу і своїх воїнів-захисників», — сказала Ганна.

Історія дніпровської волонтерки з Лисичанська
Ганна разом з іншими волонтерами відкрили молодіжний центр та шелтер для переселенців. Фото: Суспільне Дніпро

Хоч жінка із сім'єю і змогла виїхати до Дніпра, її батьки та батьки чоловіка досі залишаються на Луганщині, адже не хочуть залишати власне майно.

"У них немає світла, немає води, газопостачання, і що буде зимою взагалі незрозуміло. Вони готують їжу на балконі, на газовому балоні, і це виклик страшний. Не кожна людина взагалі може таке пережити", — доповнила вона.

Сама також дуже хоче повернутися додому, розповідає Ганна, але розуміє, що зараз у її рідному місті дуже небезпечно.

Читайте також

Шелтер посеред заводу. На Дніпропетровщині майже сто переселенців мешкають на території підприємства

"Мрію повернутися додому, в рідний український Сєвєродонецьк". Історія волонтерки Червоного Хреста

Сєвєродончани евакуюють людей з прифронтової Донеччини

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

На початок