Анестезіолог Михайло працював у обласній дитячій клінічній лікарні в Лисичанську, розташованій за 30 кілометрів від лінії розмежування. Через постійні обстріли російської армії медики вимушені були надавати допомогу пораненим дітям у підвалі. Михайло працював до останнього, виїхав у квітні разом зі своїми евакуйованими пацієнтами до Дніпропетровщини, коли у лікарні вже неможливо було перебувати. З ним поспілкувалися кореспонденти Суспільного.
Працювали під обстрілами
Михайло згадує: спершу під мінометними обстрілами працювали у відділенні на першому поверсі. “Коли відділення пошкодили, були розстріляні майже усі палати інтенсивної терапії, ми вимушені були спуститися у підготовлене підвальне приміщення, де надавали дітям допомогу, у тому числі і тим, які були на штучній вентиляцій легень”, – говорить лікар.
Близько місяця персонал лікарні працював у підвалах. Електроенергії не було, тож використовували генератори. Хірургічне відділення та відділення інтенсивної терапії стали останніми, які ще могли надавати необхідну допомогу дітям. “Це були діти різного віку, від дітей до року до більш старших, підлітків. В останні дні у закладі перебували до 20 дітей”, – каже Михайло.
Вибухи, за його словами, відбувалися поруч з лікарнею, у 10-15 метрах. Через це повибивало скло у вікнах, і деякі медичні працівники травмувалися.
“Обстріли були вкрай небезпечні. На наших очах руйнувалися будинки, ми бачили це. Якось вранці дзвонимо нашій співробітниці, а вона говорить: “Я не можу вийти з дому”. Тому що вона живе на першому поверсі п’ятиповерхівки, і через обстріл була пошкоджена її квартира, у неї заклинило двері. Щоб ви розуміли відвагу працівників, особливо середнього медичного персоналу, які знаходили у собі сили приїжджати на робоче місце і надавати допомогу дітям”, – пояснює лікар.
Евакуація на Дніпропетровщину
У квітні медперсонал під обстрілами вивозив останніх дітей, щоб евакуювати їх в одну з лікарень Дніпропетровщини. Деяких – без батьків, адже вони не могли доїхати до лікарні через обстріли. Усім дітям, каже Михайло, вдалося зберегти життя.
“Мені запропонували працювати в одній з лікарень Дніпропетровщини, і надавати допомогу дітям, і, зокрема, тим, які постраждали у Луганській та Донецькій областях. Діти надходять в украй важкому стані, і потребують проведення дуже інтенсивної терапії”, – говорить Михайло.
Що відомо:
- Лікарні Дніпропетровщини прийняли 76 поранених дітей з початку повномасштабної війни. Троє з них загинули. Це пацієнти з уламковими пораненнями та переломами з Донецької, Луганської, Харківської і Херсонської областей.
- Зараз у лікарнях області залишається вісім дітей, двоє з них – важкі.
Читайте також
Допомагають переселенцям прямо в шелтерах. Як на Дніпропетровщині працюють "Лікарі без кордонів"
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
