28-річна Марія Ісаєва із Дніпра разом з семирічною донькою та з подругами евакуювалася до Польщі. До війни шість років працювала масажисткою, мала власний кабінет. Зараз вона волонтерить у Польщі.
Як дівчина з дитиною перетинала кордон, як влаштувалася у Польщі та як допомагає українцям – Марія розповіла Суспільному в рамках проєкту "Не вдома".
Коханий, мама і брат, усі родичі й друзі залишились вдома
Марія розповідає: 1-го березня евакуювалася з України, кордон з Польщею перетнули 3-го.
"Дніпро на сьогодні одне з найспокійніших міст, але ми з родиною ухвалили рішення, що для дитини так буде краще. Коханий, мама, брат, усі родичі і друзі залишилися вдома. Із собою взяла ще двох дівчат з дітками", - говорить дівчина.
"Мамо, а що це за пушка?"
Волонтерка каже: поїхали цілеспрямовано до Польщі, до міста Вроцлав, адже тут мешкають друзі. В одній квартирі живе п’ятеро дорослих, чотири дитини та кіт. Дівчина розповідає: планували їхати потягом, але їй допомогли й вона з подругами поїхала на автобусі від польського консульства.
"По дорозі було багато блокпостів, дитина передивилась багато різної зброї й кожного разу питала: "Мамо, а що то за пушка?". Нас їхало приблизно тридцять людей, усі жінки з маленькими дітьми. Найстрашнішим моментом були 30 хвилин під сиренами. Ми не відомо де стояли, в автобусі темно, від сирен волосся ставало дибки. До кордону їхали приблизно 20 годин. Там застрягли, бо нас не хотіли пропускати. Врешті пішли пішки туди, де нас чекав інший автобус. Кордон перетнули десь хвилин за 30", - згадує Марія.
Український кордон дуже відрізняється від польського
Дівчина розповідає: український кордон дуже відрізняється від польського.
"В Україні нам не допомагали на кордоні, навіть речі відмовлялись донести. Як тільки ми зайшли на територію Польщі, одразу відчули різницю. Тут і з валізами допомагали, і з бургерами зустрічали, гарячим чаєм, солодощами, іграшками, теплим супом та пельменями. Дівчатам, які були з маленькими дітьми, пропонували підгузки, переноски для немовлят, ковдри. У Перемишлі для мам з немовлятами зробили окрему залу, де були ліжка та матраци", - говорить вона.
Щоб не сидіти вдома, не читати новини та не ревіти цілодобово
Марія у Польщі стала волонтеркою. Допомагає розбирати коробки з допомогою, які приходять в гуманітарний центр. Також консультує з приводу документів.
"Волонтеркою пішла, щоб не сидіти вдома, не читати новини та не ревіти днями і ночами. Плюс це спілкування не тільки з українцями, але і з поляками. Прислухаюсь до слів, як вони вимовляють, якісь слова запам’ятовую. Важко без знання мови", - розповідає волонтерка.
Ми планували своє життя та готувалися до весілля
Марія говорить: зараз боїться щось планувати, адже не знає що буде далі.
"У Дніпрі ми планували своє життя, готувалися до весілля, думали купувати якесь житло і все…в один момент цього не стало. Там було все, а ти приїхав у нікуди. Важко зараз щось планувати", - каже дівчина.
Марія розповідає: зараз шукає роботу і чекає закінчення війни, аби нарешті обійняти рідних людей, які за тисячі кілометрів від неї.
Читайте також
- Війна змусила мене зняти корону віце-міс. Історія евакуйованої жительки Кривого Рогу
- "Ми постійно отримуємо подарунки". Розповідь дніпрянки, яка з дітьми евакуювалася до Словаччини
- “Це схоже на довгу подорож”. Дніпрянка про те, як приймають українців у Швейцарії
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
