Оборона ДАП тривала 242 дні: з 26 травня 2014 року по 22 січня 2015 року. ДАП обороняли не тільки військові, а й медики, волонтери, які підтримували українських бійців. Про те, як це було, розповів в ефірі Українського радіо Дніпра механік-водій танкового батальйону 93-ої окремої механізованої бригади Євген Нальота.
Витискали з себе все, що могли
"1 квітня 2014 року мені прийшла повістка. Я спочатку подумав, що це жарт. Подзвонив до військкомату, кажуть ні, не жарт, вам треба явитись через два дні. Я прийшов і нас розподілили по військовим частинам", - згадує "кіборг".
Євген потрапив до 93-ої механізованої бригади. Каже, коли прибув на місце, побачив наметове містечко, ледве облаштоване для тривалого перебування. Потім була підготовка на полігоні, стрільбище, обкатка техніки.
"Коли я вперше прийшов у парк бойових машин 93-ої бригади, то побачив у якому плачевному стані знаходиться техніка. Наші командири казали, що то не їхня провина, бо кошти тривалий час не виділялись ані на обслуговування техніки, ані на навчання солдат", - розповідає Євген Нальота.
Військові витискали із себе все, що могли. Ночами цілодобово приводили машини до ладу, щоб вони виїхали і виконали бойові задачі, які ставило командування.
Поїхав на заміну загиблого бійця
Перший підрозділ 93-ої бригади виїхав на передову у травні. За словами Євгена, то була "збірна солянка". Командир бригади вишикував добровольців, хто визвався, того відправляли у першому ешелоні. Не було ані часу, ані людського ресурсу. Намагалися організовувати підрозділи з тих, хто був і з того, що було.
"Врешті укомплектували той підрозділ. Ще ніхто в Україні не розумів, що буде. Чи це місяць триватиме, чи два… Всі сподівались, що почнуться перемовини і знайдуть якийсь консенсус. Аж раптом перша втрата - Юра Кобиляка, механік-водій, якого «зняв» снайпер. На заміну в результаті поїхав я, це було наприкінці червня 2014 року", - розповідає Євген.
"Місцеві в нас бачили бандерівців, фашистів"
Коли приїхали на місце, зрозуміли, що місцеві мешканці це -"потенційні вороги". Євген згадав ситуацію, коли на блокпост нацгвардії літній чоловік приніс банку меду з вибухівкою усередині. Банка вибухнула і вбила двох військових.
"Ми зрозуміли, що навіть шматок хліба може бути отруйним. Командири нас налаштовували на те, щоб ми мінімально контактували з місцевими мешканцями. Вони в нас бачили так званих бандерівців, фашистів. Хоч на той період я сам був російськомовний!" - пояснює Євген.
Щоб зайти у ДАП, треба було його спочатку деблокувати
Бойове хрещення чоловік прийняв у штурмі селища Піски у передмісті Донецька. Наступна бойова задача була звільнення Авдіївки. Для того, щоб завести українські війська в аеропорт, спочатку його треба було деблокувати. Підходи до аеропорту повністю знаходилися під контролем незаконних збройних формувань. Щоб деблокувати ДАП, треба було зайняти Авдіївку, Зеніт, шахту Бутовка і тоді вже заводити підрозділи у сам аеропорт. На той час в ДАП знаходились бійці 3 полку спецпризначення, 72-ої та 25-ої бригади.
"Ми повинні були прийти на зміну цим підрозділам, бо вони з 25 травня тримали ДАП", - розповідає Євген.
"У вищому військовому керівництві були громадяни РФ"
Вчасно доставити необхідну кількість боєприпасів, продовольства та палива в таких умовах було дуже складно. Техніка теж була не в найкращому стані.
"До 2014 року ЗСУ, прямо скажем, – розвалювались! Оскільки у вищому військовому керівництві у нас були громадяни РФ, про що можна говорити? Танки тримались буквально "на ентузіазмі" та умілих руках механіка. Часом техніка не витримувала у найвідповідальніший моменти. З трьох танків стріляв – один. Мій! Один танк взагалі не стріляв, у другого відмовляла система взагалі. Якби ворог знав, що вони не несуть ніякої загрози – не відступали б так швидко", - розповідає Євген.
Але бійці виконали бойову задачу. Хоча їх було лише 40 та 3 екіпажі танків, з яких стріляв лише один. Втім, у кінці липня підрозділ розбив ворожий блок-пост на краю Авдіївки.
Тримали ДАП, щоб військовим на інших позиціях було легше
Свій День народження 3 серпня Євген відзначав у полі. А вже наступного дня о 4 годині ранку, він у складі колони військових вирушив на Донецький аеропорт, щоб замінити підрозділи, які боронили аеропорт з травня.
"Чудовий подарунок на День народження", - каже Євген.
З того часу і до 4 жовтня "кіборг" брав участь у обороні ДАП. До того часу вже було багато втрат, не було вже командира танку, і самого танку у бійця теж не було - він був розбитий.
"Були виснажені, на грані людських можливостей, але тримали оборону. Адже на той момент іншим підрозділам оборона ДАП давала можливість утримувати позиції, на яких було не менш спекотно" - пояснює Євген.
Читайте також
- Нам передавали записки з погрозами "Здавайтесь, у нас ГРАДи" - дніпровський "кіборг" про оборону ДАП
- Постійне перебування на межі та викривлене сприйняття реальності. Спогади оборонців ДАП з Дніпра
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
