«Коли переносиш тіла загиблих, у тебе стає іншим світогляд». Історії двох дніпрян-учасників Майдану

«Коли переносиш тіла загиблих, у тебе стає іншим світогляд». Історії двох дніпрян-учасників Майдану

Ексклюзивно

«Коли переносиш тіла загиблих, у тебе стає іншим світогляд». Історії двох дніпрян-учасників Майдану
Суспільне Дніпро

21 листопада в Україні відзначають восьму річницю від початку Революції Гідності. Суспільне записало історії двох дніпрян, які брали участь у тих подіях.

Ромашковий чай проти сльозогінного газу

Дніпрянка Майя Ернст розповідає: її родина брала участь ще у Помаранчевій революції 2004 року. У 2013 році також долучилися до протестів. 29 листопада, якраз перед самим розгоном Майдану, Майя приїхала до Києва та почала волонтерити на кухні Майдану.

«Фактично я думала, що вночі повернуся в Дніпро, тобто такий один день. Батькам сказала, батьки сказали: клас, давай їдь. Батько віддав мені свою теплу куртку. Каже: давай, щоб тепло було. Ввечері я залишаюся на Майдані, я не їду в Дніпро. Я єдина з автобуса відмовилась їхати. Десь о 12-ій ночі підходить якась жінка, питає: вам є де ночувати? А я без намету, кажу, якось типу тут посиджу, посплю. А вона: ходімо до мене ночувати. Ми ще довго, я пам’ятаю, не спали, чаї ганяли. Зранку ми прокидаємося і бачимо новини, що розігнали Майдан», – розказала Майя Ернст.

«Коли переносиш тіла загиблих, у тебе стає іншим світогляд». Історії двох дніпрян-учасників Майдану
Майя Ернст на Майдані. Фото: з фейсбук-архіву Майї Ернст

Майя каже: брала участь і в протестах у Дніпрі. Зокрема, і 26 січня 2014 року під будівлею облдержадміністрації. Тоді влада намагалася розігнати мітингувальників за допомогою міліції та «тітушок».

«Був такий дуже сильний мороз. Мені здається, було мінус 20. І я вже, знаючи оцю штуку з Майдану, завжди носила термос з гарячим чаєм. І це був, я це пам’ятаю точно, ромашковий чай. Правоохоронців фактично не було тоді, коли «штурмували» облдержадміністрацію, там була повна будівля «тітушок». Прискали газовими балончиками, і я пам’ятаю, що в обличчя. Не було води, щоб промивати очі, і промивали оцим ромашковим чаєм», – розказала вона.

Учасниця Майдану розповідає: постійно відчувала підтримку батьків. Її мати Марина Кравець також допомагала мітингувальникам.

«Солила сало, передавала, заварювала чаї в термосі, робила бутерброди. У мене для розповсюдження от моя донька була. Був страх за дитину. Це було перше. Тут же цей страх у мене змінювався гордістю за неї, за її сміливість, за її вибір. Я дуже тоді переживала. І от коли вона сказала, що їде в Київ на Майдан, я була з нею за. Руками, ногами, душею і тілом», – каже мати.

«Не можна сказати, що люди, які загинули, загинули даремно. Вони дали шанс цьому народові»

Максим Гошовський разом з матір’ю переїхав до Дніпра з Росії, коли йому виповнилося вісімнадцять. Каже: досі не отримав українське громадянство, адже для цього треба повернутися в країну, де проти нього, ймовірно, порушили кримінальну справу за участь у Революції Гідності.

«Тут проходили антимайданівські мітинги, які підтримували Російську Федерацію. Яскравий такий момент, коли я підходжу до хлопців з російським прапором і кажу: хлопці, чого ви піднімаєте прапор моєї країни в чужій країні? І він мені цей прапор віддав, бо вибору у нього не лишалося. Бо у них в голові спрацювало: «error» – «помилка», – сказав Максим.

«Коли переносиш тіла загиблих, у тебе стає іншим світогляд». Історії двох дніпрян-учасників Майдану
Максим Гошовський на барикадах (з прапором з написом "Дніпро"). Фото: з архіву Максима Гошовського

Максим Гошовський розповідає: був на Грушевського 22 січня 2014 року, коли з’явилися перші загиблі. Також брав участь у протистоянні на Інститутській у лютому.

«Для мене це, звичайно, стало переломним моментом в моєму особистому житті. Тому що коли ти переносиш тіла загиблих, у тебе іншим світогляд стає, і ти про інші речі задумуєшся. Мабуть, у якомусь сенсі я став жорсткішим, тому що став частіше добиватися своїх цілей та боротися за них», – сказав він.

Максим каже: мати була проти його участі в Революції Гідності й досі не змінила своєї думки щодо подій в Україні.

«Перед подіями на Інститутській вона сказала: «Щоб вас там усіх швидше розігнали, як роблять це у нас, в Росії». Звичайно, вона переживала за мене, куди ж від цього подітися. Особливо коли на Інститутській мені влетіла одна куля в щит та розбила мені телефон, а перша мені розбила коліно», – додав він.

Максим розповідає: Революція Гідності дозволила змінити свідомість українців.

«Не можна сказати, що люди, які загинули, загинули даремно. Вони дали шанс цьому народові. Дали шанс і можливість довести. Я думаю, змінився світогляд у багатьох людей. І це дасть можливість потім уже, в наступних поколіннях, усе те, на що ми розраховували», – вважає він.

Читайте також

Події Революції Гідності – на світлинах. У Дніпрі до Дня Свободи відкрили фотовиставку

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

На початок