Поблизу Дніпра містянин Сергій Педашенко, який фотографує рідкісних птахів, помітив кількох сиворакш, що занесені до Червоної книги України.
Про це чоловік повідомив Суспільному.
За його словами, родину пернатих він спостерігав неподалік Новомиколаївки, у місці, де зазвичай живуть щурки й бджолоїдки.
"Але цього року там заселилися сиворакші. І вони, мабуть, вичавили щурок. Бо щурок там стало зовсім мало. Сиворакші більші, і вони конкурують між собою", — зазначив Сергій.
Дніпрянин додав, що побачити сиворакшу — велика вдача для бьордвотчера. А знайти нору, де ці птахи оселилися, — "суперприз".
"І ми знайшли цю нору і дуже довго чекали. А вони (сиворакші, — ред.) нас побачили, машину, і не хочуть у гніздо летіти. Вони сидять з цими комахами у дзьобі і не залітають. 20 хвилин вони посиділи і потім почали підлітати до нори, годувати своїх діточок. І ото ми встигли їх познімати дуже добре", — розповів фотограф.
Сергій додав: сиворакші, як ластівки і щурки, селяться у норах у глиняних стінах і полюють за комахами. На Дніпропетровщині ці птахи зустрічаються вкрай рідко.
Що відомо про сиворакшу
Сиворакша євразійська (Coracias garrulus) птах ряду сиворакшоподібних. В Україні гніздовий перелітний птах. Трохи менший за голуба. Однією із найвидатніших рис сиворакші є її колір. Крила птаха мають яскраве блакитне забарвлення, що контрастує з оливково-зеленим та сірими відтінками спини. Живіт — від оранжевого до рожевого.
Сиворакші — денні хижаки. Вони активно полюють на комах та інших безхребетних. Віддають перевагу відкритим місцям для полювання, таким як поля та луки.
У позагніздовий період (під час міграції) сиворакші надають перевагу самотності, іноді тримаються парами або перелітають невеликими групками. Політ швидкий, верткий, з повільними помахами крил. По землі пересуваються досить погано. В раціоні переважають наземні комахи: жуки, коники, цвіркуни та сарана. Також поїдають дощових черв’яків, невеликих ящірок, гризунів і жаб.
У лісовій смузі сиворакші гніздяться в дуплах дерев, а у степовій — заселяють нори у схилах урвищ. Їх гнізда можна знайти на висоті від 3 до 12 метрів над землею.
Ці птахи зазвичай зимують на південних територіях, зокрема в Африці. В Україну прилітають у кінці квітня — на початку травня.
Птах полюбляє сидіти на електричних стовпах та дротах, гілках, стогу сіна чи береговому обриві, оглядаючи місцевість. Помітивши здобич, він стрімко зривається з місця, атакує з повітря і хапає її міцним дзьобом. Потім птах повертається на своє улюблене місце спостережень. Восени до раціону додаються ягоди.
Загальна чисельність в Україні орієнтовно становить 4–5 тис. пар і зберігає загальну тенденцію до зниження. До 1970-х рр. гніздився по всій території України. Зараз став дуже рідкісним або зник у більшості районів Полісся та Лісостепу; у степовій смузі численніший.
Внесений до Червоної книги України (1994, 2009). Статус — зникаючий.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
