Вісім альпіністів із Дніпра здійснили сходження на дві гімалайські вершини — Кала-Патхар і Лобуче. Мандрівку очолив досвідчений альпініст Володимир Хитриков. У коментарі Суспільному він розповів про підготовку до поїздки, складнощі маршруту, рівень цих вершин для альпіністів та відчуття, які не змінюються навіть після сотень сходжень.
За його словами, перед поїздкою учасники проходили підготовку в Україні — зокрема, тренувалися в зимових Карпатах.
"У нас був ознайомчий збір у Карпатах взимку, де ми зробили сходження на Говерлу та Петрос із ночівлями на вершинах цих гір. Саме ці вершини (Кала-Патхар і Лобуче — ред.) обрали, адже вони розташовані в регіоні Евересту й ідеально підходять для першого відвідування Гімалаїв", — зазначив він.
Вершини понад шість тисяч метрів, за словами очільника мандрівки, є початковим рівнем висотного альпінізму в Гімалаях. Уся команда складалася з альпіністів, які до цього вже мали досвід сходжень на Монблан, Казбек, Маттергорн та інші вершини. Тому, як розповів альпініст, серйозних труднощів під час підготовки не виникло.
"Фізично і психологічно всі були добре підготовлені, адже вже мали досвід сходжень на вершини 5000 метрів, тому під час підготовки особливих проблем не було, хоча зимові ночівлі в наметах на Говерлі і Петросі — це не дуже просто", — розповів Володимир.
Сходження на Кала-Патхар, за його словами, технічно не є складним і займає кілька годин. Натомість підйом на Лобуче потребує більше часу та витривалості.
"Сходження на Кала-Патхар є простим сходженням. Вершина є оглядовою точкою, з якої добре видно Еверест і навколишні вершини. З останньої лоджії до вершини — 3–4 години ходьби стежкою. Сходження на Лобуче здійснюють зі спеціального висотного базового табору, і воно зі спуском займає близько 10–12 годин", — пояснив він.
На складних ділянках маршруту встановлені фіксовані мотузки, що робить його безпечнішим. Водночас головним викликом, за словами альпініста, залишається витривалість.
"Маршрут досить протяжний і досить високий. Він дуже популярний, і на основних технічно складних місцях висять закріплені мотузки — так звані перила. Це дозволило зробити його досить безпечним, тому основною складністю на ньому є терпіння. Його має вистачити на весь час досить важкої роботи з підйому та спуску", — сказав альпініст.
Говорячи про власні відчуття, Володимир Хитриков зазначив, що навіть після багатьох років у спорті мотивація не зникає.
"Що я відчуваю на вершині після 4–5 сотень сходжень? Не повірите! Але мені це, як і раніше, подобається, переважно, звісно, не вершина, а саме сходження. Загалом не мета, а шлях", — наголосив він.
Надалі альпініст планує нові сходження, зокрема в Грузії.
"Я влітку планую здійснити сходження у Грузії. З групою, звичайно, є плани, але, знаєте, хочеш розсмішити Бога… На жаль, зараз ця приказка особливо актуальна", — сказав Володимир Хитриков.
Що відомо про Володимир Хитрикова
Володимир Хитриков — радянський й український альпініст із Дніпра, майстер спорту СРСР та інструктор з альпінізму. Народився 28 вересня 1954 року, закінчив Дніпропетровський державний університет, де й почав займатися альпінізмом у 1971 році. Упродовж 1980-х років став дворазовим чемпіоном і дворазовим бронзовим призером чемпіонатів СРСР, а також отримав орден "За особисту мужність". З 2011 року очолює школу альпінізму в Дніпрі.
За понад півстоліття в горах Володимир здійснив сотні сходжень різної складності — від Кавказу та Паміру до Гімалаїв, Альп і Анд. Серед них — підйоми на Монблан, Маттергорн, Деналі, Аконкагуа та семитисячники Паміру, а також участь у гімалайських експедиціях, зокрема на Лхоцзе й Манаслу. Він продовжує активно ходити в гори та працювати з новими поколіннями альпіністів.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
