З прифронтового Бунчужного, що на Дніпропетровщині, дедалі більше людей евакуюються на безпечніші території. За словами місцевих, після одного з найбільш руйнівних обстрілів РФ одразу виїхали 60 жителів. Згідно з даними мапи DeepState, від населеного пункту до "сірої зони" — 24 кілометри.
Як під постійною загрозою ударів російської армії живуть ті, хто залишається в селі — у матеріалі Суспільного.
Катерина розповіла: до Бунчужного не долітають керовані авіабомби, проте село атакують "шахедами".
"Ми вже знаємо, як на зниження він ("шахед" — ред.) йде, бо в нас на городі вже впав один, у сусіда. Скло в хаті вилетіло, у нас тільки у веранді шибки побило. Ми в хаті ховаємося. Дочка з чоловікому в погріб тікають. А у нас такий погріб — обвалиться, то й не знайдуть. Буває, у двір виходимо. Але хтозна, воно ж й у двір може впасти", — сказала жінка.
Катерина — місцева, у 15 років виїхала на Донбас, у рідне село повернулася у 1999 році. За її словами, колись у Бунчужному було до 300 корів, нині ж — не лишилося жодної.
"Два магазини в нас працюють, ще один у Васильківці поряд. Туди ж їдемо пенсію в банкоматі отримувати... Три хати в нас розбили і люди почали виїжджати. Одразу десь 60 жителів виїхало. Зараз десь близько 200 людей вже немає в селі. Було, мабуть, десь 500. А скільки залишилося — не знаємо. За моїми підрахунками, 10 сімей десь залишилося у нас", — зазначила вона.
Жінка говорить: на росіян навіть злоби не має.
"Вони як хворі люди. Ну як до них можна ставитися? Просто шкода тих людей, які там. Шкода їх, що так їм мізки запудрили проти нас", — сказала вона.
Надія додала: знала тих, хто мешкав у побитих будинках.
"В одному Наташа жила з дітьми. Син у них загинув два роки тому на війні. У другому — Катерина. Люди спали вночі, воно прилетіло, придавило жінку. Вона жива залишилася. Поранило її", — розповіла жителька Бунчужного.
Місцевий житель Юрій зазначив: з села виїхали усі, хто мав дітей. Родин з дітьми в Бунчужному нині нема. Сам чоловік виїжджати поки не планує.
"То дітей рятували, зрозуміло. А мені... Я не в центрі живу. Ми вже звикли. Як будуть гатити, то тоді вже інша справа", — сказав він.
Сергій розповів: виїджав з дружиною до Кам'янського, але потім повернувся додому сам.
"Жінка там залишилася... Тут гуманітарну допомогу дають: цукор, крупу. Вода і світло є. Як влучать десь у сусідньому селі, то тоді нема. На що сподіватися? Що буде, те й буде", — додав чоловік.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
